Святитель Кипріан, митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець

Місяця жовтня на 5-й день / вересня на 16-й день

Святитель Кипріан був родом із Болгарії, з м. Тарнови. Спочатку відбував чернечий подвиг в Афоні. Був грамотний, начитаний, відомий на Афоні своїм любомудрієм. На себе звернув увагу Константинопольського патріарха Філофея. Панування татар на землях Північно-Східної Русі тривало з 1237 майже до 1480 р. На решту Русі разом із Києвом і на Білорусь уже з перших десятиліть XIV ст. поширили свою владу литовські князі як суверенні феодали над удільними князівствами. Литовські князі були незадоволені тим, що кафедру Київської митрополії перенесли у Володимир-на-Клязьмі, а пізніше до Москви.

У 1373 р. Константинопольський патріарх направив святителя Кипріана як свого представника в Литві. Кипріан жив деякий час в Україні. Литовський князь Ольгерд висунув його кандидатом на посаду Київського митрополита. Константинопольський патріарх погодився із цією пропозицією і висвятив його в грудні 1376 р. Він став митрополитом для українських і білоруських земель. У цей час митрополитом Київським і всієї Русі був святитель Олексій. Коли в 1378 р. Олексій помер, то Москва в 1389 визнала Кипріана як митрополита Київського і всієї Русі.

Кипріан належав до найосвіченіших людей свого часу. Він переклав із грецької мови на слов’янські твори багатьох отців церкви, відредагував слов’янський переклад Псалтиря й особливу увагу звернув на виправлення богослужбових книжок.

Святитель написав житіє святого митрополита Петра. Любив тихе життя. Часто жив у своєму митрополичому селі Голянищево (підмосковне село). Тут він побудував храм трьох святителів, де висвячував єпископів і священиків. Займався літературною діяльністю (послання, листи). Багато читав і молився. Досягнувши глибокої старості, за чотири дні до смерті написав прощальну грамоту, яку читали на його похоронах. Помер у 1406 р. Його мощі були відкриті в 1472 р. і знаходяться в московському Успенському соборі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання