...
Житія святих,  Жовтень

Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 31-й день / травня на 27-й день – знайдення мощей / червня на 15-й день

Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, народився в останній чверті XIV століття в одному з сіл поблизу міста Солігалича у Костромській землі, за іншими даними – у місті Галичі, також у Костромській землі. Батька майбутнього святителя звали Феодором. З ранніх років хлопчик прагнув чернечого життя. У дванадцятирічному віці він прийняв чернецтво в одному з Галицьких монастирів, а потім перейшов до Московського Симонова монастиря .

Юний інок смиренно і старанно виконував різні послухи, неухильно дотримуючись завітів перших ігуменів обителі – святого Феодора , засновника монастиря, згодом архієпископа Ростовського († 1394) і преподобного Кирила, в майбутньому ігумена Білозерського († 1427). Він трудився в пості, молитві, читанні Слова Божого. Святитель Фотій митрополит († 1431) одного разу відвідав Симоновий монастир. І коли він прийшов у пекарню, то побачив ченця Іону, який заснув від довгої праці, права рука стомленого ченця була зігнута в благословляючому жесті. Святитель Фотій просив не будити його, благословивши сплячого ченця, і пророчо передбачив присутнім, що він буде великим святителем Руської Церкви і багатьох наверне на шлях спасіння.

У 1431 році святий Іона був поставлений єпископом на Рязанську та Муромську кафедру. Чимало трудів поклав він на те, щоб навернути до Христа іновірних мешканців своєї єпархії.

Незабаром після смерті митрополита Фотія святителя Іону обирають очолити Руську Православну Церкву. Однак міжусобна боротьба за великокнязівський престол великого князя Василя II Васильовича та його дядька, Галицького князя Юрія Дмитровича не дозволили святителю виїхати до Константинополя до патріарха Іосифа II (1416-1439) для посвяти – поставлення на митрополію. У цей час литовський князь Свидригайло послав до Константинополя для посвяти в митрополита Литовського Смоленського єпископа Герасима (на початку XV століття Смоленськ був приєднаний до Литовського князівства).

Єпископ Герасим був зведений у Константинополі у сан Митрополита всієї Русі; в 1435, запідозрений князем Свидригайлом в зраді, він був схоплений і спалений. Після смерті митрополита Герасима до Константинополя вирушив єпископ Іона. Але, прибувши до столиці Візантії, він дізнався, що патріарх Іосиф уже поставив на Київську митрополію якогось Ісидора . У 1439 році Ісидор прийняв унію з Римом на Ферраро-Флорентійському соборі . Після повернення до Москви в 1441 році він був ув’язнений в Чудовому монастирі. Негайно було скликано Собор, який засудив Ісидора і унію. Того ж року Ісидор утік за кордон, помер у Римі у 1462 році.

Коли стало остаточно зрозуміло, що Константинопольський патріарх погодився на унію, Руська Церква стала захист чистоти Православ’я. У грудні 1448 року у Москві скликано церковний Собор для обрання предстоятеля. 15 грудня 1448 року святителя Іону було обрано митрополитом з титулом «Київський і всієї Русі». Місцем перебування він обрав Москву, тому називається також митрополитом Московським. Так припинилася залежність Руської Церкви від Константинополя і було започатковано автокефалію.

Очоливши митрополію, святитель Іона передусім подбав про покращення відносин між Москвою та Литовським князівством. Він закликав до миру та припинення міжусобиці, пояснював шкоду люті та гніву, навчав покаянню та послуху.

Особливо дбав святитель Іона про духовно-моральне вдосконалення своєї пастви. В повчальних грамотах він навчав пам’ятати про спасіння душі, бути милосердними, сумлінно ставитися до своїх громадських обов’язків. Святитель Іона суворо вимагав дотримання християнських заповідей від священнослужителів. Вказуючи на велич священницького сану, він закликав кліриків до гідного проходження пастирського служіння. Особливе старання виявляв святитель Іона у виборі гідних кандидатів на архієрейські кафедри.

Велику увагу приділяв він чернечим обителям, дбав про їхні потреби, суворе дотримання чернечих правил. І при своєму високому сані він, як і раніше, не залишав особистих чернечих подвигів. Живучи за заповідями Божими і суворо дотримуючись чернечих обітниць, святитель Іона отримав від Господа дар чудотворень і прозорливості. За його молитвами зцілювалися хворі на різні недуги.

1451 року татари несподівано підступили до Москви, спалили околиці і готувалися до нападу на місто. Митрополит Іона з кліром здійснював хресну ходу по стінах міста, зі сльозами благаючи Бога про спасіння міста та людей. Побачивши старого ченця Антонія, інока Чудового монастиря, який вирізнявся доброчесним життям, святитель Іона сказав: «Син і брат мій Антоній! Помолися милостивому Богу та Пречистій Богородиці про визволення міста та всіх православних християн». Смиренний Антоній відповів: «Великий святитель! Дякуємо Богові і Пречистій Його Матері: почула Вона молитви твої і вблагала Сина Свого, місто і всі православні християни будуть спасені за твоїми молитвами. Вороги будуть незабаром переможені, тільки мені одному судилося від Господа бути вбитому ворогами». Щойно старець сказав це, як ворожа стріла простромила його.

Пророцтво старця Антонія збулося: 2 липня, у свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці, у лавах татар сталося сум’яття, і вони зі страхом кинулися тікати. На згадку про порятунок Москви від навали ногайського хана Мазовші святитель Іона того ж року спорудив храм на честь свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці.

Святитель Іона відійшов до Господа у глибокій старості 31 березня 1461 року, о другій годині дня у вівторок Страсної седмиці. За кілька днів до того він дізнався від Господа час своєї блаженної смерті.

27 травня 1472 року при перебудові Успенського собору відбулося віднайдення нетлінних мощів святителя Іони. За молитвами угодника Божого відбувалися зцілення. Загальноцерковне святкування пам’яті святителя Іони встановлено на Московському Соборі 1547 року, при митрополиті Московському Макарії (1542-1563).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси, глас 3

Яре́м Госпо́день измла́да восприи́м,/ и Того́ стопа́м невозвра́тным жела́нием после́довал еси́,/ и освяще́ннаго по́двига дости́же,/ святи́тельства па́ству прии́м и чуде́с от Бо́га да́ры прия́т,/ с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х/ подае́ши разли́чным неду́гом исцеле́ние неоску́дно,/ о́тче наш Ио́но, святи́телю Христо́в,// моли́ Христа́ Бо́га дарова́ти нам ве́лию ми́лость.

Кондак святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси, глас 8

Жела́нием духо́вным по́стническое житие́ соверши́в/ и святи́тельства па́ству прии́м,/ чистоты́ ра́ди теле́сныя и тело́ твое́ Влады́ка Христо́с соблюде́ нетле́нно,/ и Петру́ чудотво́рцу насле́дника тя соде́ла,/ и того́ нра́ву после́довал еси́,/ и учи́теля тя Христо́с Своему́ ста́ду дарова́,/ иде́же лежа́т целе́бныя мо́щи твоя́,/ благоуха́ют, я́ко от кади́ла благово́нна,/ и подаю́т исцеле́ния немощны́м, ве́рою приходя́щим,// святи́телю Ио́но, моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.

Молитва святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси

О, всехва́льный святи́телю Христо́в и чудотво́рче Ио́но! Приими́ сие́ ма́лое моле́ние от нас гре́шных, к тебе́ прибега́ющих, и те́плым твои́м предста́тельством умоли́ Го́спода и Бо́га на́шего Иису́са Христа́, я́ко да, призре́в на ны ми́лостивно, да́рует нам согреше́ний на́ших во́льных и нево́льных проще́ние, и по вели́цей Свое́й ми́лости изба́вит нас от бед, печа́лей, ско́рби и боле́зней душе́вных и теле́сных, обдержа́щих нас; да пода́ст земли́ плодоно́сие, и вся, я́же на по́льзу настоя́щаго жития́ на́шего потре́бная; да да́рует нам сконча́ти житие́ сие́ привре́менное в покая́нии, и да сподо́бит нас гре́шных и недосто́йных Небе́снаго Ца́рствия Своего́, со все́ми святы́ми сла́вити Его́ безконе́чное милосе́рдие, со Безнача́льным Его́ Отце́м и Святы́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку