...
Святитель Іона, митрополит Московський і всієї Русі, нового чудотворця p1afsui51j1coj66p152l1gg1lgn3
Житія святих,  Жовтень

Святитель Іона, митрополит Московський і всієї Русі, нового чудотворця

Місяця жовтня на 5-й день – собор московських святителей / березня на 31-й день / травня на 27-й день знайдення мощей / червня на 15-й день

Святитель Іона народився в 1390-х роках в селі Одноушове поблизу міста Солигалича (нині Костромська область, Росія) в родині землевласника Федора Одноушева. Дванадцятирічним хлопчиком він пішов у Галицький монастир, де прийняв чернецтво, а через декілька років перейшов у Московський Симонов монастир. У монастирі він виконував послух, бувши пекарем. Одного разу, стомлений роботою, він заснув у пекарні. У цей час монастир відвідав святитель Фотій, митрополит Київський і всієї Русі, який обійшов всі монастирські будівлі й заглянув у пекарню. Побачивши сплячого ченця Іону, він напророкував, що юнак стане великим святителем землі руської.

1430 року митрополитом Константинопольського патріархату Фотієм він був хіротонізований у єпископа Рязанського й Муромського, а незабаром Іоні самому довелося очолити Московську Церкву. 2 липня 1431 року митрополит Фотій помер: спадкоємцем став єпископ Іона. Першим кроком у діяльності нового митрополита було прославляння й прирахування до лику святих митрополита Олексія.

Для затвердження в сані митрополита Іона виїхав у Константинополь лише в 1435 році. Коли на початку 1436 року Іона прибув у Царгород, там уже був поставлений на Київську митрополію інший кандидат — митрополит Ісидор, прихильник Флорентійської унії (з’єднання Православної та Католицької Церков).

У 1440 році в Вільно польський король і великий князь литовський Казимир (1440-1492 рр.) уклав угоду з Василем II в, по якій зобов’язувався не допускати вже відомого Ісидора на митрополичий престол у Києві. За цією ж угодою православні єпархії в 1451 р. були підпорядковані московському митрополитові Іоні.

Іона повернувся разом із митрополитом Ісидором. Коли новий митрополит, побувавши на Флорентійському Соборі, почав активні дії щодо з’єднання Церков, то багато московських православних єпископів, противників єдності з Католицькою церквою, спротивилися цьому. Був скликаний Собор під головуванням єпископа Іони. Іона скликав у Москві в 1459 році Синод, на якім остаточно сформулював позитивно створення московської автокефалії. На Синоді також було ухвалено “Ніколи не відступати від святої московської церкви й від митр. Йони, коритися йому в усім, а по його відході до Бога, коритися його законним наступником, а до відступника від православної віри Ісидорового учня Григорія, відлученого від святої соборної церкви, нам, архієпископам руської митрополії, не приступати, грамот від нього ніяких не брати й нарад з ним не мати ні про що”.

Ісидор відмовився це зробити й був узятий під варту, але 15 вересня 1441 року втік з ув’язнення. Відтоді єпископ Іона знову почав керувати митрополією, а 15 грудня 1448 року Собор московських ієрархів самостійно, без Константинопольського патріарха на прохання Василія II, поставив Іону митрополитом Московським. Це означало де-факто автокефалію православної церкви в межах Великого князівства Московського, не визнану, однак, константинопольським патріархом. 141 рік РПЦ перебувала у схизмі із Константинопольською Православною Церквою. У 1589 році, константинопольський патріарх Єр. 2 Транос “врегулював” московську православну церкву надавши їй право мати власного Московського патріарха.

Першоієрарх Московської православної церкви — відомий політичний діяч свого часу. Брав активну участь у державному житті Московського князівства, сприяючи князеві Василію Васильовичу Темному в об’єднанні розрізнених руських князівств у єдину державу під головуванням Москви. Слово святителя було дуже вагомим, його авторитет для князя Василія був незаперечний. Він мав сильний вплив на князя.

Іона намагався впливати на православну церкву в українських та білоруських землях Великого князівства Литовського. У цьому прагненні він був підтриманий королем польським і великим князем литовським Казимиром IV Ягеллончиком, однак константинопольський патріарх Григорій Мамма у 1458 році висвятив на Київську митрополію Григорія II Болгариновича.

У спокійний час святитель любив молитися на самоті. Це був великий подвижник, добрий і незлобивий. Він прославився даром прозорливості, зціляв хворих, заступався за скривджених, допомагав незаможним і ревно насаджував благочестя. Усе життя святителя було цілеспрямованим і напруженим. Тридцять років святитель Іона управляв Московською Церквою. Йона був автором багатьох послань, склав «Келейне Євангеліє», куди увійшло 38 повчань на морально-етичні теми.

Тяжко захворівши, призначив своїм спадкоємцем Феодосія. 31 березня 1461 року митрополит Іона помер. По смерті був похований в Успенському соборі Московського кремля.

1472 року, через 11 років після смерті в московському Успенському соборі були відкриті мощі святителя, а 1547 року митрополита Іону причислили до лику святих, і встановили врочисте церковне святкування.

Церковне передання свідчить, що під час війни 1812 року страшне видіння налякало французів біля гробниці святителя Іони: чудотворець став перед ними з загрозливо піднятою рукою. Архієпископ Августин (Виноградський) через декілька днів після втечі французів із Москви з острахом увійшов в Успенський собор. Біля стін собору стояли горни для плавки металів, зникло величезне сріблене панікадило, обдерті ікони були розкидані по підлозі. Але найбільше в пограбованому соборі вразила архієпископа вціліла рака зі святителем Іоною. Ця подія стала своєрідним знаменням, що й після смерті святитель Іона охороняє Москву від ворогів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси, глас 3

Яре́м Госпо́день измла́да восприи́м,/ и Того́ стопа́м невозвра́тным жела́нием после́довал еси́,/ и освяще́ннаго по́двига дости́же,/ святи́тельства па́ству прии́м и чуде́с от Бо́га да́ры прия́т,/ с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х/ подае́ши разли́чным неду́гом исцеле́ние неоску́дно,/ о́тче наш Ио́но, святи́телю Христо́в,// моли́ Христа́ Бо́га дарова́ти нам ве́лию ми́лость.

Кондак святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси, глас 8

Жела́нием духо́вным по́стническое житие́ соверши́в/ и святи́тельства па́ству прии́м,/ чистоты́ ра́ди теле́сныя и тело́ твое́ Влады́ка Христо́с соблюде́ нетле́нно,/ и Петру́ чудотво́рцу насле́дника тя соде́ла,/ и того́ нра́ву после́довал еси́,/ и учи́теля тя Христо́с Своему́ ста́ду дарова́,/ иде́же лежа́т целе́бныя мо́щи твоя́,/ благоуха́ют, я́ко от кади́ла благово́нна,/ и подаю́т исцеле́ния немощны́м, ве́рою приходя́щим,// святи́телю Ио́но, моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.

Молитва святителю Ионе, митрополиту Московскому и всея Руси

О, всехва́льный святи́телю Христо́в и чудотво́рче Ио́но! Приими́ сие́ ма́лое моле́ние от нас гре́шных, к тебе́ прибега́ющих, и те́плым твои́м предста́тельством умоли́ Го́спода и Бо́га на́шего Иису́са Христа́, я́ко да, призре́в на ны ми́лостивно, да́рует нам согреше́ний на́ших во́льных и нево́льных проще́ние, и по вели́цей Свое́й ми́лости изба́вит нас от бед, печа́лей, ско́рби и боле́зней душе́вных и теле́сных, обдержа́щих нас; да пода́ст земли́ плодоно́сие, и вся, я́же на по́льзу настоя́щаго жития́ на́шего потре́бная; да да́рует нам сконча́ти житие́ сие́ привре́менное в покая́нии, и да сподо́бит нас гре́шных и недосто́йных Небе́снаго Ца́рствия Своего́, со все́ми святы́ми сла́вити Его́ безконе́чное милосе́рдие, со Безнача́льным Его́ Отце́м и Святы́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку