Святитель Іоан, митрополит Тобольський, чудотворець p1ebehgd1110s13i51tsqr711mm25
Житія святих,  Жовтень

Святитель Іоан, митрополит Тобольський, чудотворець

Місяця жовтня на 16-й день.

Святитель Іоанн, митрополит Тобольський , чудотворець, у миру Іоанн Максимович, народився в місті Ніжині 1651 року. У його батька Максима Васильовича і матері Єфросинії було семеро синів, з яких Іоанн був старший. Після закінчення Києво-Могилянської Колегії (пізніше перетвореної на Київську духовну академію) майбутній святитель був залишений при ній учителем латинської мови. Тоді ж, 1680 року, він прийняв у Києво-Печерській обителі чернецтво і заглибився в подвиг внутрішнього діяння. За спільної згоди братства молодому ченцеві доручили відповідальний послух проповідника. Відтоді й розкриваються його винятковий талант красномовства та благодатні обдарування. Він надавав особливого значення внутрішньому релігійному самопізнанню. Відразу ж визначилася і головна тема його життя: “Як людина повинна свою волю узгоджувати з волею Божою?” Її він розвивав і в проповідях, і в своєму подальшому місіонерському служінні. Відповіддю на неї стала праця, видана наприкінці його довгого подвижницького життя, під назвою “Іліотропіон (“Соняшник”), або Узгодження людської волі з Божественною волею”. Із численних творінь святих отців православної церкви воно найповніше відповідає на це велике питання християнської сотеріології.

1685 року його відправили з посольством до Москви. Там патріархом Іоакимом (1674-1690) його призначили намісником Брянського Свенського монастиря, підпорядкованого тоді Києво-Печерській Лаврі.

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, 1695 року, незадовго до своєї смерті († 1696, пам’ять 5 лютого), призначив ієромонаха Іоанна архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря і намітив його своїм наступником на кафедрі. (Святитель Іоанн шанував пам’ять святителя Феодосія, вірячи в силу його молитовного заступництва перед Господом, і по своїй вірі отримав благодатне зцілення від важкої хвороби за молитвами святителя Феодосія. У самий розпал хвороби йому явився святитель Феодосій і сказав: “Служи завтра – і будеш здоровий”. Наступного дня святитель, абсолютно здоровий, на подив усіх відслужив Божественну літургію. Чудо зцілення святителя Іоанна послужило початком вшанування святителя Феодосія як благодатного угодника Божого).

10 січня 1697 року патріарх Московський і всієї Русі Адріан (1690-1700) із собором єпископів хіротонізував архімандрита Іоанна на єпископа Чернігівського .

Після вступу в управління єпархією єпископ Іоанн створює при Чернігівській архієрейській кафедрі Колегіум, подібний до Київської академії, що, на думку святителя, мав прикрасити “чернігівські Афіни” – школу освіченого благочестя.

Зважаючи на високий рівень богословської освіти та виховання, школа святителя Іоанна здобула широку популярність. По суті, це була перша семінарія , за зразком якої почали відкриватися духовні семінарії в інших єпархіях Церкви.

Тоді ж святитель відкрив друкарню, в якій він і його наступники видали багато творів духовно-морального змісту.

Життя святителя Іоанна світилося високими чеснотами, особливо ж смиренням. Вона відобразилася і в його творіннях: “Повчальне дзерцало” (Чернігів, 1703 і 1707 р.), “Алфавіт, римами складений” (1705 р.), “Богородиці Діво” (1707 р.), “Феатрон, або Ганьба повчальна” (1708 р.), “Тлумачення на 50-й псалом” (Чернігів, 1708 р.), “Тлумачення на “Отче наш” та “Вісім блаженств євангельських” (1709 р.), “Богомислення на користь правовірним” (1710 і 1711 рр.), “Синаксар про перемогу під Полтавою” (1710 р.), “Подорожній” (рукопис), “Духовні думки” (М., 1782).

У Чернігові 1714 року святитель уперше видав і свою головну працю, написану латинською мовою. (Особливістю випускників Київської школи було те, що свої твори вони писали класичною латиною. Професор І.А. Максимович 1888 року переклав “Іліотропіон” сучасною російською мовою і видав спочатку частинами в “Чернігівських єпархіальних відомостях”, потім окремою книгою – Київ, 1896. Скорочений варіант опубліковано в “Журналі Московскої Патріархії”, 1976, №№ 5, 6). З його ім’ям пов’язаний також “Латино-греко-російський лексикон”.

Відомий зв’язок святителя Іоанна зі Святою Горою Афон. Він брав особливо гарячу участь у долі руських насельників Святої Гори, надаючи їм істотну матеріальну допомогу в ті важкі роки. Збереглася його архієрейська грамота в Руському Пантелеймонівському монастирі, що свідчить про його ставлення до святогорців.

14 серпня 1711 р. святитель Іоанн після зведення в сан митрополита прибув на кафедру Тобольську і всього Сибіру. Святитель невпинно дбав про просвітництво своєї єпархії. Там він продовжив справу, розпочату в Чернігові: удосконалив школу, відкриту його попередником, знаменитим місіонером митрополитом Філофеєм (Лещинським; † 1727), продовжив апостольську проповідь серед язичників Сибіру, навернувши до Христа багато тисяч людей. У 1714 році святитель Іоанн відправив до Пекіна місію на чолі з архімандритом Іларіоном (Лежайським). У Тобольську він знову приступив до видавничої справи, використавши створену ним у Чернігові друкарню. До того часу належить видання митрополитом Іоанном “Іліотропіона” слов’яно-російською мовою (1714 р.), щоб його розуміли і сибіряки.

Про життя святителя в Сибіру літописець каже: “Був тихий, скромний, розсудливий, про бідних співчутливий, милостивий”.

Часто він допомагав людям. Таємно, а іноді в одязі простого ченця приносив у будинки нужденних щедру милостиню зі словами: “Прийміть в Ім’я Іісуса Христа”. Його будинок у Тобольську завжди був відкритий для всіх, хто потребував допомоги і слова розради. Навіть у день преставлення, 10 червня 1715 року, святитель Іоанн після Божественної літургії, як це було за звичаєм у нього і раніше, влаштував у своєму домі трапезу для духовенства і бідняків і сам прислуговував за столом. Потім, попрощавшись з усіма, святитель пішов у свої покої і під час благовісту до вечірні помер у молитві, стоячи на колінах. Святитель був похований у приділі святителя Іоанна Златоуста Тобольського Успенського-Софійського собору.

Святитель Іоанн здавна шанується в Сибіру. Зважаючи на численні чудеса і давнє місцеве вшанування пам’яті святителя Іоанна, 1916 року Церква встановила загальне святкування в день преставлення святителя до Бога – 10 червня.

Пам’ять про святителя Іоанна дбайливо зберігають сибіряки і всі віруючі люди. Він і понині спочиває в тобольському соборі Покрови Божої Матері. Служба йому була перевидана з благословення патріарха митрополитом Варфоломієм (Городцовим) у 1947 році в місті Новосибірську.

Мощі були знайдені 29 жовтня 1914 році.

Знайшли помилку