...
Житія святих,  Листопад

Святитель Інокентій, єпископ Іркутський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 9-й день — знайдення мощей / червня на 10-й день — Собор Сибірських святих / липня на 1-й день — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне) / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих / листопада на 26-й день

Святитель Інокентій (в миру Іван Кульчицький (*1681, Чернігівщина — †27 листопада 1731, Іркутськ) — український православний діяч. Єпископ Іркутський і Нерчинський, перший єпископ Східного Сибіру. Ректор Московської слов’яно-греко-латинської академії.

Майбутній святитель Інокентій народився в 1681 році в Чернігівському полку в сім’ї, що походила зі старовинного шляхетського роду Кульчицьких. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, яку закінчив в 1706 році. Незабаром прийняв чернецтво і в Києво-Печерській Лаврі був возведений у сан ієромонаха.

У 1714–1718 роках обіймав посади префекта і викладача філософії в Слов’яно-греко-латинській академії, в 1718–1721 роках перебував в Олександро-Невській Лаврі у званні соборного ієромонаха і відповідав за діяльність флотських ієромонахів. У 1720 році виконував обов’язки намісника Лаври.

З 5 травня 1722 року він єпископ Переяславський і призначений керівником місії в Китаї, але не був пропущений до Пекіна китайськими єзуїтами. Тому Інокентій був змушений провести три роки в Селенгінську, де проповідував слово Боже і навертав у православну віру. Тих, хто прийняв православ’я, називав братами. Вони самі, не вміючи правильно вимовляти слово «брат», говорили «бурат», що перетворилося на «бурят» — назва народності. Для спілкування з ними Інокентій вивчив монгольську мову.

У березні 1725 року указом Святішого Синоду єпископ Інокентій Кульчицький направлений до Вознесенського монастиря. На прохання митрополита Тобольського і Сибірського Антонія Стаховського здійснював священницькі та дияконські хіротонії, а 15 січня 1727 року, з утворенням окремої Іркутської єпархії, став єпископом Іркутським і Нерчинським. Йому підпорядковувалися Іркутськ, Нерчинськ, Селенгінськ і Верхньоудинськ з повітами, в яких налічувалося 50 церков і 4 монастиря. У травні 1728 року були приєднані Ілімськ і Діутськ з повітами. У 1733 році кількість храмів досягла 72-х, монастирів — 8-х.

Святителю доводилося багато боротися з дикими сибірськими норовами: розпустою, п’янством, бійками. Він заборонив відспівувати померлих від спиртного, вважаючи їх самогубцями, і був проти поховання їх на звичайному кладовищі. Багатьох продовжував навертати в православну віру. Лама Лапсан, якому він довірив викладання буддизму в російсько-монгольській школі, заснованій в 1724 році митрополитом Антонієм Стаховським, після кончини Інокентія прийняв Хрещення сам і хрестив весь рід.

26 листопада 1731 року святитель спочив та був похоронений у Вознесенській обителі. Вперше мощі були знайдені в 1764 році, а в 1783 році, коли в монастирі, де він спочив, сталася пожежа, що знищила всю обитель, вціліла лише одна церква, під якою спочивали мощі угодника Іркутського. 9 лютого 1805 року відбулося знайдення мощей і причислення до лику святих. Вони відкрито спочивали в срібній позолоченій раці.

Любов Бурятії до уродженця Гетьманщини була явною та масовою, що свого часу занепокоїло радянський режим. У 1921 році його мощі всупереч елементарним етичним нормам були перевезені більшовиками до Москви й оголошені «дивовижно і вправно бальзамованими», а невдовзі зникли. Лише нещодавно вони були віднайдені в Ярославльському історико-архітектурному музеї, а 2 вересня 1990 року урочисто перенесені до Знаменського собору в Іркутську.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Иннокентию, епископу Иркутскому, глас 3

Свети́льниче Це́ркве пресве́тлый,/ озари́вый луча́ми добро́т твои́х страну́ сию́,/ и исцеле́ньми мно́гими притека́ющих к тебе́ с ве́рою/ Бо́га просла́вивый,/ мо́лим тя, святи́телю о́тче Инноке́нтие,/ огражда́й моли́твами твои́ми град сей// от всех бед и печа́ли.

Кондак святителю Иннокентию, епископу Иркутскому, глас 4

Непоро́чности соиме́ннаго па́стыря,/ пропове́дника ве́ры в язы́цех Монго́льских,/ сла́ву и украше́ние Ирку́тския па́ствы,/ любо́вию восхва́лим вси́ ве́рнии:/ той бо есть храни́тель страны́ Сиби́рския// и моли́твенник о душа́х на́ших.

Молитва святителю Иннокентию, епископу Иркутскому

К тебе́, свя́тче Бо́жий, я́ко к ско́рому помо́щнику и моли́твеннику о спасе́нии мое́м, аз недосто́йный и гре́шный припа́дая молю́ся: не пре́зри мене́ уны́лаго, не́мощнаго, во мно́гая беззако́ния впа́дшаго, и по вся дни и часы́ согреша́ющаго, но вонми́ души́ мое́й, я́ко скорблю́, и умоли́ Го́спода Бо́га всея́ тва́ри Соде́теля, Ему́же ны́не предстои́ши в ра́дости святы́х и с ли́ки а́нгелов, поми́ловати мя и извести́ из темни́цы грехо́вныя ду́шу мою́, пре́жде да́же не отъиду́ отсю́ду и ктому́ не угото́в явлю́ся на суд Его́. Ей, о́тче! не посрами́ мене́, к тебе́ с ве́рою притека́ющаго, а́ще бо и недосто́ин есмь твоего́ хода́тайства и заступле́ния, но ты, быв подража́тель человеколю́бия Бо́жия, сотвори́ мя досто́йна чрез обраще́ние от злых дел к благо́му житию́, да та́ко душе́ю и те́лом здрав быв, сла́влю и пою́ ди́внаго во святы́х Свои́х Бо́га на́шего и твое́ те́плое заступле́ние, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь с™и1телz, глaсъ G:

Свэти1льниче цRкве пресвётлый, њзари1вый лучaми добр0тъ твои1хъ странY сію2, и3 и3сцэлeньми мн0гими притекaющихъ къ рaцэ твоeй съ вёрою бGа прослaвивый, м0лимъ тS, с™и1телю џтче їннокeнтіе, њграждaй мlтвами твои1ми грaдъ сeй њ всёхъ бёдъ и3 печaли.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Непор0чности соимeннаго пaстырz, проповёдника вёры во kзhцэхъ монг0льскихъ, слaву и3 ўкрашeніе їркyтскіz пaствы, люб0вію восхвaлимъ вси2 вёрніи: т0й бо є4сть храни1тель страны2 сеS и3 мл7твенникъ њ душaхъ нaшихъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку