Святитель Григорій, митрополит Волоський, Даскел p1amqqdjtqu4e1vjh1fhb1hsd1v283
Житія святих,  Червень

Святитель Григорій, митрополит Волоський, Даскел

Місяця червня на 22-й день

Святитель Григорій IV Даскел (румун. Dascălul, грец. Διδάσκαλος – учитель; 1765-1834), митрополит Унгро-Влахійський (1823-1829 і 1833-1834). У Хрещенні Георгій. Народився 1765 року в Бухаресті. У Бухарестській академії святого Сави вивчав грецьку і латинську мови, богослов’я.

Близько 1790 року разом із 2 випускниками академії, Геронтієм і Дорофієм, вступив до Нямецького монастиря, де преподобний старець Паїсій (Величковський) постриг його в чернецтво з ім’ям Григорій. Незабаром його висвятили на ієродиякона, і разом із Геронтієм почав перекладати з грецької на румунську повчальні книги. Деякий час вони спільно працювали в Нямецькій обителі, потім повернулися в Бухарест. Тут, у митрополичій друкарні, з благословення митрополита Унгро-Влахійського Досифея стали друкуватися їхні переклади. Крім перекладів Григорій був поставлений завідувати бібліотекою митрополії.

1802 року обидва ченці повернулися в Нямецький монастир, і митрополит Молдавський Веніамін доручив їм переклад нових книг для публікації.

Російсько-турецька війна 1806-1812 років перервала діяльність ченців-книжників. Восени 1812 року Григорій і Геронтій разом із духівником Каллініком із монастиря Секу здійснили паломництво на Святу Гору Афон. На зворотному шляху поблизу Філіппополя (нині Пловдив) на них напали грабіжники, і Геронтій помер під їхніми тортурами. Григорій залишився в живих і після повернення продовжив праці з перекладу та видання духовної літератури в друкарні Нямецького монастиря. На прохання нямецьких ченців він написав і видав також житіє святого Паїсія (Величковського).

Після 1817 року перейшов у монастир Антім, потім у монастир Келдерушані, де ним були підготовлені нові переклади, опубліковані в Бухарестській друкарні.

4 січня 1823 року на засіданні Державної ради з 3 кандидатур, запропонованих на митрополичу кафедру, господарь Григорій Гіка затвердив кандидатуру ієродиякона Григорія. Переказ стверджує, що, будучи викликаний до Бухареста, Григорій пішки подолав увесь шлях від Келдерушанської обителі до столиці. 9 січня його висвятили на ієромонаха і звели в сан архімандрита, 10 січня хіротонізували на єпископа, а 11 січня 1823 року настоловали митрополитом Унгро-Влахійським.

Однією з перших турбот архіпастиря було заміщення вакантних кафедр: він поставив єпископів для Арджешської, Римнікської та Бузеуської єпархій. Владика Григорій розв’язав фінансові проблеми митрополії, обтяженої великими боргами, що дісталися у спадок від попередніх предстоятелів. Він вжив необхідних заходів для зміцнення духовної та господарської дисципліни в схилених (схилені – приписані до іноземних обителей. – Ред.) монастирях, настоятелями яких були греки. Проявив особливу увагу до потреб парафіяльних священиків і дияконів – упорядкував стягування з них різних податків і зменшив їхню кількість, присікаючи зловживання і незаконні побори з боку благочинних, надавав матеріальну підтримку вдовам і дітям священиків. Був головним опікуном румунських шкіл у Волоському князівстві, підготував відкриття у своїй митрополії єпархіальних духовних семінарій, які стали відкриватися незабаром після його смерті. При цьому митрополит продовжив свою перекладацьку і книговидавничу діяльність румунською, а 1828 року в Бухаресті за його сприяння було надруковано Четвероєвангеліє болгарською мовою.

1828 року під час нової російсько-турецької війни Дунайські князівства були зайняті російськими військами і підпорядковані російській адміністрації. Митрополит Григорій виступив проти обкладення священиків і народу додатковими податками, за що був у січні 1829 року усунутий з кафедри новою владою і відправлений до Кишинева. У грудні 1831 року віддаленому митрополиту було дозволено повернутися на свою кафедру, але, прибувши в лютому 1832 року в Бузеу, він був змушений затриматися тут більш ніж на рік. За цей час митрополит заснував тут друкарню і видав кілька перекладів, зроблених ним у Кишиневі, з праць святителя Іоанна Златоуста та інших. Надруковані ним книги митрополит роздаровував священикам і мирянам. У квітні 1833 року митрополит залишив Бузеу, попрямувавши в монастир Келдерушані, а в серпні того самого року повернувся на кафедру в Бухарест.

Після повернення, вже старий і хворий, святитель знову зайнявся влаштуванням церковного життя. Його проєкти передбачали, зокрема, створення нових монастирів і єпархіальних семінарій, поставлення священика для кожного села або хутора (за наявності в селі понад 50 дворів – двох священиків), звільнення їх від панщини. Незадовго до смерті митрополита Григорія в Келдерушанській обителі під його наглядом почали перевидавати його “Житія святих” у 12 томах на основі першого видання, що з’явилося в Нямецькому монастирі, але за життя владики вийшли лише 2 томи. Святитель помер у Бухаресті 22 червня 1834 року.

Священний Синод Румунської Православної Церкви в жовтні 2005 року ухвалив рішення про причислення митрополита Григорія до лику святих. 21 травня 2006 року в Бухарестському кафедральному соборі рівноапостольних Костянтина і Олени патріарх Румунський Феоктист у співслужінні 28 архієреїв, членів Священного Синоду і представників Константинопольської, Елладської, Болгарської, Сербської, Польської Православних Церков звершив урочисту канонізацію святителя. Мощі його були покладені в монастирі Келдерушані.

Рішенням Священного Синоду Руської Православної Церкви від 21 серпня 2007 року ім’я святителя було включено до місяцеслова Руської Церкви.

Знайшли помилку