Святитель Геронтій, митрополит Московський і всієї Русі

Місяця жовтня на 5-й день / травня на 28-й день

Святителя Геронтія було зведено на первосвятительську кафедру 29 червня 1471 року. Раніше він був настоятелем Симонова монастиря в Москві, до 1455 зведений в сан єпископа Коломенського.

Час правління святителя Геронтія ознаменований розширенням церковного будівництва. Після пожежі у квітні 1471 року було заново збудовано митрополичий будинок та інші будівлі. У 1481 році їм було закладено церкву Положення Різи Пресвятої Богородиці та освячено 21 серпня 1486 року. За участю святителя Геронтія будується Успенський собор у Кремлі, освячення якого відбулося 12 серпня 1479 року. 24 серпня відбувалося урочисте перенесення мощів святителя Петра до нового собору.

У період правління святителя Геронтія ускладнилися стосунки Церкви з великим князем Іоанном III.

Святитель Геронтій мав твердий характер і відстоював незалежність Церкви від вторгнення великого князя до церковних справ. Між ними виникли суперечки, у яких брав участь і архієпископ Ростовський Вассіан, духівник великого князя. На деякий час митрополит Геронтій залишив кафедру і пішов до Симонова монастиря. Але оскільки більшість духовенства визнавало правоту першоієрарха, великий князь Іоанн III просив у святителя Геронтія прощення і обіцяв не втручатися у церковні справи. Після цього святитель повернувся на кафедру. Будучи непохитним у церковних справах, святитель Геронтій завжди був добрим порадником і союзником великого князя Московського у справах державних. Так, в 1478 Новгород Великий був остаточно підпорядкований Москві. З цього часу на Новгородську кафедру зводилися архіпастирі, обрані у Москві.

У 1483 році святитель Геронтій на нетривалий час знову пішов у Симонов монастир через хворобу, але незабаром повернувся і благополучно керував церковними справами до блаженної кончини, що настала 28 травня 1489, напередодні свята Вознесіння.

Святитель Геронтій був похований в Успенському соборі Кремля. Збереглися кілька грамот та послання до великого князя, складені митрополитом Геронтієм. Після смерті почалося його шанування.

Тропарі, кондаки, молитви та величання