...
Житія святих,  Березень

Святитель Арсеній, єпископ Тверський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 2-й день / липня на 1-й день – Собор Тверських святих (перехідне)

Святитель Арсеній, єпископ Тверський, народився в місті Твері. Рік його народження та імена батьків невідомі. Вихований він був у благочесті та страху Божому. Рано втративши батьків і залишившись спадкоємцем багатого маєтку, він перетворив дім свій на притулок для мандрівників і бідних, чим накликав на себе ганьбу родичів. Зневірившись здолати “враж­ду и брань мно­гу”, юнак вирішив розлучитися зі світом і благав Господа вказати шлях. Почувши уві сні голос, що кликав його до Києва, таємно залишив юнак місто Тверь і вирушив до Києво-Печерської обителі, де і прийняв постриг. Доброчесний і працьовитий чернець, який “от юно­сти бла­го­нра­ви­ем Хри­сту усво­ися”, обізнаний у церковному уставі, звернув на себе увагу митрополита Кипріана, який тоді проживав у Києві і який був майбутнім святителем Московським († 1406; пам’ять 16 вересня). Святитель Кипріан полюбив ченця Арсенія і наблизив до себе, висвятивши в сан ієродиякона. Коли святитель Кипріан зайняв престол Московської митрополії, він узяв з собою до Москви і святого Арсенія. Святий Арсеній був у владики архідияконом, йому було також доручено письмове діловодство, він займався всіма справами, що стосувалися внутрішнього устрою митрополії.

У той час у Твері виникли сильні розбіжності між Тверським князем Михаїлом Олександровичем і обмовленим єпископом Тверським Євфимієм. Єпископа Євфимія несправедливо позбавили кафедри і заслали до Чудового монастиря у Москві, де незабаром він помер († 1392).

На місце єпископа Євфимія митрополит Кипріан призначив свого архідиякона (у Никонівському літописі протодиякона) Арсенія. Святий Арсеній довго не погоджувався, але не міг противитися волі великого князя Михаїла Олександровича. Серед єпископів, які брали участь у хіротонії святого Арсенія 15 серпня 1391 року в Спасо-Преображенському кафедральному соборі в місті Твері, був святитель Стефан, єпископ Пермський (пам’ять 26 квітня).

Вступивши на архіпастирську кафедру, святитель Арсеній прагнув покласти край князівським чварам, оселитися в рідній Твері в мирі та злагоді. У 1403 році йому вдалося примирити Тверського князя Іоанна Михайловича з братом його Кашинським князем Василієм Михайловичем. Святитель Арсеній ревно проповідував Слово Боже і в усьому був прикладом гідного архіпастиря.

Відчуваючи наближення своєї кончини, Тверський князь Михаїл Олександрович († 1399) прийшов до святителя Арсенія з проханням постригти його в ченці. Святитель Арсеній, дякуючи Господу, зодягнув князя в чернечий образ і нарік йому ім’я Матфей. Протягом багатьох років єпископського служіння святитель Арсеній побудував і освятив собори на честь Архангела Михаїла в Стариці та Микулині, на честь святителя Миколая в Стариці, оновив кам’яний Спасо-Преображенський кафедральний собор у Твері та заклав нову соборну дзвіницю. У 20 верстах від Твері 1397 року на річці Тмі ним було створено Саввін Стрітенський монастир, першими ченцями якого стали преподобні Савва і Варсонофій (пам’ять 2 березня), котрі прийняли постриг на Святій Афонській Горі.

Не забув святитель Арсеній і обителі Києво-Печерської, де починав свої чернечі труди. На березі річки Тьмаці, за 4-х верстах від Твері, на урочищі Желтиков, 1394 року заснував він монастир, де збудовано було тоді ж дерев’яну церкву в ім’я преподобних Антонія і Феодосія Печерських. 30 серпня 1405 року в Желтиковому монастирі святитель Арсеній освятив кам’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

До закінчення будівництва Желтикова монастиря за велінням святителя Арсенія 1406 року було зроблено список із Києво-Печерського Патерика, найдавнішу із тих редакцій дорогоцінної пам’ятки руської писемності, які збереглися до нашого часу (першої збірки житій руських святих), яка дістала в науці назву Арсеніївської. Із книг, що переписувалися за велінням святителя Арсенія, збереглися до нашого часу дві рукописні “Ліствиці” преподобного Іоанна Ліствичника (1402 і 1404 років). Кончина святителя Арсенія настала Великим постом 1409 року. До так званої “соборної” неділі (неділя після першої седмиці Великого посту, Неділя православ’я; цього дня до єпископа з’їжджалися священники і складали єпархіальний собор), як зазвичай, з’їхалося до Твері духовенство. У вівторок святитель Арсеній виголосив повчання до пастирів, благословив їх і розпустив собор. Помер святитель 2 березня.

Святитель Арсеній був похований у Желтиковому монастирі, у притворі правого бокового вівтаря в ім’я образу Нерукотворного Спаса Успенської церкви, у тій самій гробниці, яку виготовив своїми руками. За свідченням літопису, біля гробу його відбувалося багато зцілень з вірою тих, хто приходив.

В “Іконописному оригіналі” святитель Арсеній описується так: “Подобою стар, сивий, борода, як Сергіїва, в схимі, мантія з джерелами, омофор перекинутий через плечі кільцями наперед, права рука благословенна, в лівій Євангеліє”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Арсению, епископу Тверскому, глас 8

Благоче́стно пожи́в во святи́тельстве,/ лю́ди просвети́л еси́ уче́нием твои́м,/ и о хра́ме Пречи́стыя вельми́ подвиза́вся,/ и люби́тель мона́хов быв,/ сего́ ра́ди от Христа́ па́ствы твоея́ вене́ц прия́л еси́./ Те́мже, я́ко апо́стольскаго престо́ла наме́стника,/ и святи́теля вели́каго чту́ще тя, мо́лим ча́да твоя́, блаже́нне:/ от всех бед изба́ви нас я́же ко Христу́ моли́твами твои́ми,// святи́телю Христо́в Арсе́ние, о́тче наш.

Ин тропарь святителю Арсению, епископу Тверскому, на обретение мощей, глас 1

Боже́ственною свы́ше просвети́вся благода́тию, святи́телю,/ и мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни по́двиг соверши́л еси́./ Те́мже источа́еши чуде́с благода́ть/ и́же с ве́рою приходя́щим к честне́й ра́це моще́й твои́х, Арсе́ние преблаже́нне./ Мы же вопие́м ти:/ сла́ва Да́вшему ти кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Тропaрь, глaсъ и7:

Бл7гочeстнw пожи1въ во ст7и1тельствэ, лю1ди просвэти1лъ є3си2 ўчeніемъ твои1мъ: и3 њ хрaмэ пречcтыz вельми2 подвизaвсz, и3 люби1тель монaхwвъ бhвъ, сегw2 рaди t хrтA пaствы твоеS вэнeцъ пріsлъ є3си2. тёмже ћкw ґпcльскагw прест0ла намёстника, и3 ст7и1телz вели1каго чтyще тS, м0лимъ, ч†да тво‰, бл7жeнне: t всёхъ бёдъ и3збaви нaсъ, ±же ко хrтY мл7твами твои1ми, с™и1телю хrт0въ ґрсeніе, џтче нaшъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Воспріeмши рaдостнw чcтны6z тво‰ м0щи, пречcтаz цр7ковь, въ ню1же чeстнw вноси6мы мн0жествомъ сщ7енномонaхwвъ, и3 кнsзи благовёрными, и3 ±же пріeмши, ћкw сокр0вище многоцённое. тёмже и3 мы2 нhнэ твоеS w3грaды словє1сныz џвцы, џкрестъ рaки твоеS предстоsще, любeзнw вопіeмъ ти2: не забyди ч†дъ твои1хъ, џтче, и5хже мyдрэ собрaлъ и3 возлюби1лъ є3си2, ћкw да зовeмъ ти2: рaдуйсz, с™и1телю ґрсeніе, пaстырю и3 ўчи1телю нaшъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку