Священносповідник Романа Медведь p1arfsvqgi19ci15p0f9hcv514b23
Житія святих,  Липень

Священносповідник Романа Медведь

Місяця липня на 21-й день – знайдення мощей

Священносповідник Роман Іванович Медведь народився в Холмській губернії 1 жовтня 1874 року. Ще в семінарії його улюбленим вчителем став майбутній російський Патріарх Тихон. Потім доля звела Романа Медведя із знаменитим проповідником Іоанном Кронштадтським, який став його духовним батьком. Духовне окормлення отця Іоанна мало великий вплив на Романа Івановича – ставши пастирем, він зробив літургійне служіння центром своєї діяльності, і бували роки, коли він служив щодня.

У 1907 році вийшов наказ про переведення отця Романа полковим священиком в місто Томашів Польський, на кордон Польщі з Німеччиною.

З цього ж року отець Роман служив настоятелем Адміралтейського Свято-Володимирського собору в місті Севастополь. Як протопресвітер Чорноморського флоту, він користувався величезним авторитетом серед моряків. В його підпорядкуванні знаходилися 50 священиків на кораблях флоту. Щоб розвіяти революційну «романтику» на флоті, батюшка випустив брошуру про спокуси революції і основи Православ’я. За допомогою проповіді отцю вдалося припинити хвилювання 1912 на лінкорі «Святитель Іоанн Золотоустий»; там же він сповідав засуджених до розстрілу матросів.

Після перевороту 1917 року, рятуючись від підготовлюваного матросами-революціонерами замаху, священик змушений був перебратися з Севастополя до Москви і був призначений настоятелем храму Василя Блаженного після арешту і розстрілу попереднього настоятеля протоієрея Іоанна Восторгова. Звичайно, отця Романа в свою чергу теж заарештували, – причому допитував його особисто голова ВЧК Фелікс Дзержинський. Перший арешт був недовгим, і незабаром Патріарх Тихон призначив отця Романа в храм святителя Олексія, митрополита Московського.

При цьому храмі протоієрей Роман заснував Братство ревнителів Православ’я на честь святителя Олексія, митрополита Московського, яке зіграло дуже велику роль у духовному житті післяреволюційної Москви. Олексіївське Братство відрізняв особливий дух любові і взаємодопомоги. Члени громади все робили спільно: прислужували за богослужінням, молилися, проповідували, займалися справами милосердя, – і в свою чергу, для кожної людини отець Роман знаходив час.

У 1930 році влада всерйоз занепокоїлися тим, що в самому центрі Москви існує така міцна і згуртована група «церковників». 16 лютого 1931 священик був заарештований разом з тридцятьма найактивнішими членами Братства. Храм закрили, а через три роки й зовсім знесли. Всіх заарештованих засудили по 58-й статті, приписавши участь у «контрреволюційній організації».

Слідчі домагалися, щоб отець Роман назвав усіх, хто був таємно пострижений у чернецтво, і розповів, де і коли це відбувалося. Назвавши тільки тих, хто сам розповів про прийняття ними чернечого постригу, отець Роман далі сказав: «Про таємний постриг інших з числа членів мого братства показувати через свої релігійні переконання відмовляюся». Отцю Роману дали десять років таборів, термін він відбував на Біломорсько-Балтійському каналі.

З таборів отець Роман повернувся в 1936 році зовсім хворим, його відпустили раніше терміну помирати додому. 18 серпня 1937, відчуваючи наближення смерті, отець Роман виявив бажання прийняти чернечий постриг, і був пострижений у рясофор з ім’ям Йосиф.

Незадовго до смерті отця Романа до нього приходили, щоб знову його заарештувати. Він вже не вставав, при співробітниках НКВД трапилося кровохаркання. Дружина Ганна Миколаївна без збентеження сказала: «Забирайте, він ось-ось помре, і мені не треба буде його ховати». Вони поштовхалися в дверях і пішли. Забирати вмираючого їм не хотілося. Судячи за його станом, вони могли його не довезти. Отець Роман вдячно посміхнувся матушці: мовляв, відстояла його передсмертні години.

Незважаючи на недуги, отець Роман у свої останні дні не тільки не впадав у відчай, але навіть зміцнював у вірі всіх, хто був з ним поруч. Великий трудівник і сповідник Церкви Христової Протоієрей Роман Ведмідь відійшов до Господа 8 вересня 1937 – з посмішкою на обличчі, в останньому жесті простягнувши свої руки до неба. На дев’ятий день його дочка Ірина після поминок заснула на ліжку отця Романа, укрившись його табірною ковдрою, і побачила видіння: її батько стоїть на колінах перед іконами в золотом облаченні, подарованому йому ще в Криму, і читає Отче наш.

Святі мощі його зараз знаходяться в храмі Покрова Пресвятої Богородиці, що на Лищиковій горі в Москві. До раки з його мощами приходять стражденні, звертаються з проханнями, отримують допомогу і духовну розраду. «Відмовтеся від свого малого і Господь дасть Своє велике», – заповідав сповідник Христовий.

Знайшли помилку