Священносповідник Миколай Постников, пресвітер

Місяця березня на 28-й день.

Священносповідник Миколай народився 1857 року в місті Касимові Рязанської губернії в сім’ї священика Якова Постникова. У 1878 році Микола Якович закінчив Духовну семінарію і до 1883 року був директором і викладачем Закону Божого Курловського однокласного зразкового училища в Касимовському повіті.
У 1883 році він був висвячений на священика до Воскресенського храму в селі Любич Зарайського повіту Рязанської губернії, згодом цей повіт увійшов до складу Московської єпархії. Із 1889-го до 1902 року отець Миколай виконував послух окружного місіонера по боротьбі з розколом, із 1893-го до 1906 року він був членом благочинницької ради. У 1901 році отець Миколай був нагороджений наперсним хрестом і згодом возведений у сан протоієрея.
У грудні 1929 року протоієрей Миколай приїхав на запрошення парафіян служити до храму святого апостола Іоанна Богослова в селі Тимошкине і прослужив тут до 21 січня 1930 року. Архієпископ Рязанський Іувеналій (Масловський), у чиєму віданні тоді був Іоанно-Богословський храм, благословив його залишитися тут, але попросив, щоб він випросив дозвіл на перехід у свого єпископа.
Поки отець Миколай служив у Тимошкиному, проти нього в Любичі було розпочато справу; священика звинуватили в тому, що він “вів антирадянську агітацію проти радгоспу, колгоспу та інших заходів радянської влади на селі, розпускав провокаційні чутки про гоніння на релігію і закликав до захисту церкви від варварської влади”[1].
Співробітники ОДПУ, не знайшовши священика вдома в Любичі, оголосили його в розшук, і 28 січня, після повернення додому, отця Миколая одразу ж заарештували, помістили у в’язницю в Коломні й допитали. Відповідаючи на запитання слідчого, священик сказав, що справді траплялися випадки, коли він у розмові з людьми говорив, що жити стало тепер тяжко, податки стали великими, на релігію гоніння, але проти радгоспу і колгоспу він нічого не говорив.
Того ж дня слідство було закінчено, і 28 лютого 1930 року Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила отця Миколая до трьох років заслання в Північний край. У цей час йому йшов сімдесят третій рік і умови заслання виявилися для нього непосильними. Протоієрей Миколай Постников помер на засланні в Соломбальській лікарні міста Архангельська 10 квітня 1931 року і був похований у невідомій могилі.