Священносповідник Миколай Постников, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 28-й день / у неділю, найближчу до 25 січня – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священносповідник Миколай народився 1857 року в місті Касимові Рязанської губернії в сім’ї священника Якова Постникова. У 1878 році Микола Якович закінчив Духовну семінарію і до 1883 року був директором і викладачем Закону Божого Курловського однокласного зразкового училища в Касимовському повіті.

У 1883 році він був висвячений на священника до Воскресенського храму в селі Любич Зарайського повіту Рязанської губернії, згодом цей повіт увійшов до складу Московської єпархії. З 1889 до 1902 року отець Миколай виконував послух окружного місіонера по боротьбі з розколом, із 1893 до 1906 року був членом ради благочиння. У 1901 році отець Миколай був нагороджений наперсним хрестом і згодом зведений у сан протоієрея.

У грудні 1929 року протоієрей Миколай приїхав на запрошення парафіян служити до храму святого апостола Іоанна Богослова в селі Тимошкине і прослужив тут до 21 січня 1930 року. Архієпископ Рязанський Ювеналій (Масловський), у чиєму віданні тоді був Іоанно-Богословський храм, благословив його залишитися тут, але попросив, щоб він випросив дозвіл на перехід у свого єпископа.

Поки отець Миколай служив у Тимошкиному, проти нього в Любичі було розпочато справу; священника звинуватили в тому, що він “вів антирадянську агітацію проти радгоспу, колгоспу та інших заходів радянської влади на селі, розпускав провокаційні чутки про гоніння на релігію і закликав до захисту церкви від варварської влади”.

Співробітники ОДПУ, не знайшовши священника вдома в Любичі, оголосили його в розшук, і 28 січня, після повернення додому, отця Миколая одразу ж заарештували, помістили у в’язницю в Коломні й допитали. Відповідаючи на запитання слідчого, священник сказав, що справді траплялися випадки, коли він у розмові з людьми говорив, що жити стало тепер тяжко, податки стали великими, на релігію гоніння, але проти радгоспу і колгоспу він нічого не говорив.

Того ж дня слідство було закінчено, і 28 лютого 1930 року Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила отця Миколая до трьох років заслання в Північний край. У цей час йому йшов сімдесят третій рік і умови заслання виявилися для нього непосильними. Протоієрей Миколай Постников помер у засланні в Соломбальській лікарні міста Архангельська 10 квітня 1931 року і був похований у невідомій могилі.