Священномученик Юліан Галатійський, пресвітер

Місяця вересня на 12-й день / вересня на 13-й день

Святий мученик Іуліан жив у IV столітті недалеко від стародавнього міста Анкіри. Правителю Галатійської області донесли, що в одній печері ховається пресвітер Іуліан із 40 однодумцями і здійснює там богослужіння. Святого Іуліана схопили і вимагали видати інших християн, які встигли сховатися, але він рішуче відмовився.

Язичники наказали святому пресвітеру принести жертву їхнім богам, але й на це він не погодився. Тоді його оголили і поставили на розпечену залізну решітку. Мученик осінив себе хресним знаменням, і Ангел Господній охолодив полум’я. Святий Іуліан залишився неушкодженим. На запитання правителя, хто він і як погасив вогонь, мученик сказав: “Я – Божий слуга”. Катувальники привели стареньку матір святого і погрожували їй тим, що, якщо вона не вмовить сина принести жертву ідолам, то її віддадуть на поталу. Мужня жінка відповіла, що якщо проти її волі осквернять тіло, це не поставиться їй у провину перед Богом, а, навпаки, буде вважатися за мученицький подвиг. Посоромлені мучителі відпустили старицю, а святого Іуліана засудили на смертну кару. У передсмертній молитві святий старанно дякував Богові і просив зміцнити його до перенесення страждань. Святий Іуліан випросив також особливу благодать у Бога: щоб людям, які братимуть землю з місця його поховання, давалося прощення гріхів і позбавлення від пристрастей, а на поля їхні не нападали шкідливі комахи або птахи. Звертаючись до Бога: “Господи, прийми дух мій з миром!” – мученик схилив свою голову під меч. Тоді пролунав Голос, що закликав мученика в Небесне Царство. Цей Голос почули й ті християни, які ховалися в печері. Надихнувшись, вони пішли на місце страждання святого Іуліана, де знайшли його вже померлим. Вони одностайно сповідували себе християнами, їх зв’язали і привели до правителя, який велів і їм відсікти голови.