Священномученик Євстафій Сокольський

Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Євстафій народився 20 лютого 1874 року в селі Різдво Мединського повіту Калузької губернії в сім’ї диякона Петра Сокольського. У 1895 році Євстафій Петрович закінчив Духовну семінарію і протягом року служив сільським учителем. У 1896 році його висвятили на священика до Микільської церкви села Кам’янське Наро-Фомінської волості Звенигородського повіту Московської губернії, однієї з найдавніших церков Московської єпархії, споруди другої половини ХIV століття. Село Кам’янське входило тоді до складу вотчин московського Архангельського собору.
Парафіяни полюбили отця Євстафія за ревне служіння, за те, що за треби він ніколи не просив грошей, а якщо й пропонували, то він, коли бачив, що сім’я була бідною, завжди відмовлявся, кажучи, що їм самим буде потрібно. Коли почалися гоніння від безбожників, у храмі продовжував співати великий хор, організований отцем Євстафієм: співали на два крилоси, у кожному було по вісім чоловік.
1 грудня 1927 року влада заарештувала священика, і його ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Отцю Євстафію пред’явили звинувачення “у виголошенні антирадянських проповідей і поширенні серед селян відозви монархічного змісту”. Однак, незважаючи на всі зусилля слідчих, довести винуватість священика не вдалося, і 29 лютого 1928 року його було звільнено.
Вдруге отець Євстафій був заарештований 27 січня 1938 року під час масових арештів духовенства. Незадовго до цього в Наро-Фомінське управління НКВС зателефонував один із начальників Московського управління і запитав співробітників у Наро-Фомінську, скільки осіб вони намітили до арешту. Цифра була названа, і начальство в Москві запропонувало її “виконати”. Кандидатами до арешту насамперед обрали тих, на кого вже були доноси, а також тих, кому за походженням або родом занять не було місця в новому соціальному устрої і хто був чужий безбожній ідеології, а це і були священно- і церковнослужителі. Співробітники НКВС складали протоколи “показань свідків”, які потім підписувалися черговими свідками; після чого викликали на допит обвинуваченого, і йому пропонували підписати заздалегідь складений протокол допиту, де він визнавав себе винним. Якщо обвинувачений не погоджувався себе обмовляти, його жорстоко били. В умовах подібного слідства опинився й отець Євстафій, але він не визнав себе винним і не погодився підписати протокол, у якому була описана його “контрреволюційна діяльність”.
У весь час попереднього слідства отця Євстафія утримували в селі в холодному сараї. Попри те що була зима, його позбавили верхнього одягу і не давали їсти. Від холоду й голоду священик захворів, і коли його вивели, щоб везти до Таганської в’язниці в Москву, він був ледь живим. Коли отця Євстафія відвозили, то проводити його зібралося все село.
11 лютого 1938 року трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Священик Євстафій Сокольський був розстріляний 17 лютого 1938 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.