Священномученик Євгеній Нікольський, диякон

Місяця лютого на 13-й день

Священномученик Євген народився 1886 року на цвинтарі Вирки Покровського повіту Володимирської губернії в сім’ї псаломщика Євгена Нікольського. Євген закінчив шість класів іконописної школи; з 1908-го до 1911 року він служив в армії і був полковим регентом. Після повернення з армії Євген був висвячений на диякона і служив у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селі Уползи Ігнатьєвської волості Богородського повіту Московської губернії.
У листопаді 1937 року у зв’язку з розпорядженням комуністичної партії і радянського уряду про повсюдні арешти церковнослужителів та інших категорій народу співробітники НКВС допитали деяких штатних свідків, а також місцевих керівників, які, на їхню думку, мали бути свідками за посадою, і ті підписали протоколи допитів, складені слідчими, здебільшого ті, що містили різні домисли. Нібито під час розподілу землі 1918 року диякон Євген Нікольський залякував селян, щоб вони не брали церковні землі, бо радянська влада скоро закінчиться, і нібито, послухавши диякона, селяни розбіглися хто куди і не стали розбирати церковні землі. Бригадир місцевого колгоспу показав про диякона Євгена: “Нікольський і дотепер залишився при своїх поглядах, усе чекає якоїсь зміни; я не раз пропонував Нікольському кинути службу в церкві та вступити до колгоспу, але Нікольський прямо мені заявив, що він нам не товариш і тому подібне”.
Диякона Євгена Нікольського заарештували 26 січня 1938 року, його ув’язнили в місті Ногінську.
– Хто з-поміж ваших родичів репресований органами радянської влади? – запитав його слідчий.
– Мій рідний брат, Василь Євгенович Нікольський, служив священником у місті Оріхові-Зуєві, 1937 року взятий органами НКВС, за що, не знаю; інший брат, Микола Євгенович Нікольський, служив у місті Олександрові… дізнався через людей про нього, що він теж заарештований 1937 року, ким і за що, не знаю.
– Назвіть ваших близьких знайомих, які репресовані органами радянської влади.
– Мої близькі знайомі, репресовані органами радянської влади, це Василь Васильович Озерецковський, узятий органами НКВС у вересні 1937 року, за що, не знаю, і мій товариш по службі псаломщик Сергій Васильович Архангельський, теж узятий органами… за що, не знаю.
Слідство тривало протягом місяця, закінчуючи допити, слідчий заявив диякону:
– Слідству відомо, що ви весь час ведете антирадянську агітацію на зрив заходів, що проводяться партією і урядом. Дайте докладні свідчення.
– Жодної антирадянської агітації я не вів і не веду і з цього питання показати нічого не можу.
– Що ви говорили під час відбору у вас землі і передачі населенню Саурова?
– Я був посланий своїми уповноваженими для присутності; жодних розмов про те, що влада не втримається і після будемо вішати на липі, з мого боку не було. Усе це вважаю брехнею.
19 лютого 1938 року трійка НКВС засудила диякона до розстрілу. Диякона Євгена Нікольського було розстріляно 26 лютого 1938 року і поховано у спільній безвісній могилі на полігоні Бутово під Москвою.