...
Священномученик Єфрем Долганьов 63135d3424022584830391
Житія святих,  Червень

Священномученик Єфрем Долганьов

Місяця червня на 16-й день

Священномученик Єфрем народився 28 січня 1874 року в містечку Петрівки Ананьївського повіту Херсонської губернії. Закінчивши Одеське духовне училище, він 1887 року вступив до Одеської Духовної семінарії, яку закінчив за першим розрядом 1893 року, і збирався вступати до Московської Духовної академії. Однак важке матеріальне становище сім’ї змусило його засумніватися, чи зможе він навчатися в академії, не отримуючи стипендії. Його брат, ієромонах Гермоген, запевнив, що матеріально допоможе йому.

Навчаючись в академії, Єфрем усе ж таки намагався не обтяжувати нікого і за можливості заробляти сам; з цієї причини він одного разу запізнився на початок занять і був змушений 23 вересня 1896 року писати батькові ректору на пояснення.
Прохання було задоволено, і 1897 року Єфрем Долганєв закінчив академію. Кандидатською роботою його стала праця під назвою “Огляд найголовніших подій з історії Абіссінської Церкви від початку її існування до пізніших часів”. Труднощі цієї роботи полягали в тому, що самим народом його історія не була вивчена. “Історія всякого народу вимагає, щоб над розробкою її працювали не іноземці, а кращі сили цього самого народу, що близько стоять до своєї Батьківщини, добре розуміють її дух, лад, умови життя, перекази старовини, – писав він у передмові. – Але в абіссінців ми марно стали б шукати хоча б саму невибагливу спробу до розробки своєї історії… Там освіта так склалася, що всі розумові сили народу йдуть на вивчення Священного Писання, святих отців, на вдосконалення в мистецтвах церковного співу і складання богослужбових гімнів; окрім цих занять, всяка інша розумова праця вважається в країні злочином”.

23 грудня 1899 року наказом обер-прокурора Святішого Синоду Єфрема Долганєва призначили помічником інспектора до Володимирської Духовної семінарії; 13 листопада 1901 року архієпископ Володимирський Сергій (Спаський) призначив його викладачем у Володимирське єпархіальне жіноче училище. 2 січня 1902 року, коли визначилися стосунки з його майбутньою дружиною Варварою, донькою спочилого 1901 року протоієрея Петропавлівського придворного собору Сергія Івановича Преображенського, Єфрема Єфремовича призначили на вакантне священицьке місце в цьому соборі.

20 січня 1902 року в церкві імператорського Зимового палацу відбулося вінчання Єфрема Долганева з дівицею Варварою. Таїнство звершив завідувач придворним духовенством протопресвітер Іоанн Янишев. 28 січня 1902 року Єфрема Долганєва висвятили на священика до Петропавлівського собору.

Вступивши на душпастирську ниву, отець Єфрем поставився до своїх нових обов’язків дуже трепетно і, через місяць після рукоположення, писав братові-святителю: “Преосвященніший Владико, дорогий брате, милостивий отче й архіпастир! Дякую тобі за твою любов, молитви, благословення. Вони підкріплювали й утішали мене у важливі та найсвященніші хвилини мого життя.

Дякуючи безперестанку Господу за те, що Він покликав мене до служіння біля Свого Престолу, я прошу Його, щоб Він дарував мені сильну віру і гарячу молитву. Я відчуваю, як я слабкий вірою і як недостойний звершувати Великі Таїнства Церкви, особливо Таїнство Тіла і Крові Господа і Спасителя мого. Дивлячись на образи славних пастирів Православної Церкви і порівнюючи себе з ними, я зі зневірою усвідомлюю, як надмірно я далекий від них, такий далекий, що не смію і думати про наслідування їхнього високого життя. Але, Господи, віджени від мене зневіру. Я маю сильне глибоке бажання бути справжнім пастирем на дворі овечому.

Взявши на себе подвиг сімейного життя і разом з ним інший важкий подвиг пастирського служіння, я боюся, що не вистачить у мене сил, мудрості, характеру нести обидва хрести так, як годиться, нести чесно, до труни. О, Господи! Сподоби мене здійснити свій життєвий шлях так, як завгодно волі Твоїй, заповідям Твоїм! Підкріпи мене, дорогий брате, і допоможи мені своїми святительськими, сильними у Бога молитвами і благословеннями”.

До кола обов’язків отця Єфрема входило служіння разом з іншими священиками Петропавлівського собору в церквах святителя Миколи Чудотворця при Маріїнському палаці та святого благовірного князя Олександра Невського в імператорському Анічковому палаці та викладання Закону Божого в навчальних командах Петроградської кріпосної артилерії.

Після Лютневої революції 1917 року отець Єфрем із сім’єю перебралися в Тобольськ, де в цей час став служити єпископ Гермоген, оселившись у відведених для них кімнатах у будівлі духовної консисторії.

Після арешту єпископа Гермогена протоієрей Єфрем увійшов до складу єпархіальної делегації, яка клопотала про звільнення архіпастиря, куди входили священик Михайло Макаров і присяжний повірений Костянтин Олександрович Мінятов. Клопоти закінчилися арештом протоієрея Єфрема Долганьова, священика Михайла Макарова і Костянтина Мін’ятова, мученицька смерть яких передувала кончині святителя.

Знайшли помилку