Житія святих,  Вересень

Священномученик Яків Леонович, пресвітер

Місяця вересня на 15-й день

До 1936 року керівники радянської держави з’ясували, що після вісімнадцяти років гонінь і терору по відношенню до всього населення країни діяла і протистояла безбожництву тільки Руська Православна Церква, яка зберегла близько 25 тисяч храмів, мала тисячі священиків-подвижників, сотні тисяч православних подвижників-мирян, які за жодних обставин не бажали зрікатися віри. На них не діяли і не могли зломити їхньої волі ті переслідування, яким піддавала їх влада, – відібрання майна, непосильні податки, голод, арешти, заслання, заслання, ув’язнення до таборів, де вони були приречені на каторжну працю, – все це тільки зміцнювало їх у вірі. З ними розправитися можна було тільки вбивши їх. І 1937 року радянський уряд приступив до знищення всіх дійсних і уявних супротивників.
15 серпня 1937 року НКВС заарештував псаломщика в селі Єгорьєве Більського району, який погодився підтвердити нав’язані йому слідчим свідчення про священика Якова Леоновича, старосту храму і голову ревізійної комісії в церковній раді.
3 вересня співробітник НКВС заарештував священика, старосту храму Георгія Григоровича Козлова і церковного сторожа Євдокима Ниловича Іванова.
Ніхто з заарештованих не визнав себе винним, але навпаки, дехто намагався довести слідству всю абсурдність пред’явлених їм звинувачень. Можна було б думати, що їх заарештовано за те, що радянська влада вважає їх за заможних людей і записала їх у куркулі, але й цього не було. Голова ревізійної комісії Петро Никифорович Козлов завжди був бідняком. Залишившись круглим сиротою, він з дев’яти років жив у різних багатих людей, пізнавши і голод, і холод, опиняючись іноді у вкрай скрутному становищі. Вісімнадцяти років, у 1918 році, він вступив добровольцем до Червоної армії, в якій прослужив до 1922 року. Потім одружився з вдовою, яка мала чотирьох дітей; за недовге спільне життя в них ще народилися діти. У 1934 році дружина померла, і Петро залишився один із малолітніми дітьми, тож тут було далеко до багатства. Але незважаючи на службу в Червоній Армії, на те, що він одним із перших вступив у колгосп добровільно, він залишався глибоко віруючою людиною, і за це тепер його заарештували.
Священномученик Яків народився 23 жовтня 1876 року в селі Неєлово Сафоновського повіту Смоленської губернії в сім’ї вівтарника Тимофія Леоновича. Яків Тимофійович здобув освіту в Духовній семінарії. Був висвячений у сан священика і служив у храмі села Ніколо-Кремяне Сафоновського повіту Смоленської губернії. Під час гонінь початку тридцятих років його та його дружину, Ганну Іванівну, заарештували за те, що, одержуючи від селян за виконання треб дрібну срібну і мідну монету, не віддавали її державі й тим самим, як ішлося в обвинувальному висновку, сприяли нестачі розмінної монети, перешкоджаючи економічному розвитку радянської держави. Священик був засуджений до двох років ув’язнення у виправно-трудових таборах, а його дружина, беручи до уваги похилий вік (шістдесят років), до одного року умовно з випробувальним терміном три роки.
Після звільнення з ув’язнення о. Яків став служити в храмі села Єгор’є Бєльського району Західної області (нині Тверська область). Восени 1937 року його знову заарештували й ув’язнили в Смоленській в’язниці. 10 вересня слідчий допитав його.
Через десять днів після допиту Трійка НКВС засудила священика і псаломщика до розстрілу. Староста і сторож храму були засуджені до восьми років, а голова ревізійної комісії до десяти років ув’язнення у виправно-трудові табори.
Священик Яків Леонович був розстріляний 28 вересня 1937 року о четвертій годині дня.
Зарахований до лику святих Новомучеників і Сповідників Руських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.

Знайшли помилку