...
Священномученик Володимир Введенський, пресвітер Volodymyr Vvedenskyy
Березень,  Житія святих

Священномученик Володимир Введенський, пресвітер

Місяця березня на 21-й день.

Священномученик Володимир народився 1869 року у місті Шуе Володимирської губернії у ній псаломщика Федора Введенського. У 1889 році він закінчив Духовну семінарію і одружився з дівчиною Софії. Згодом у них із дружиною народилося четверо дітей. 10 березня 1891 року Володимир Федорович був висвячений на священика до Різдвяної церкви в селі Лежнєво Коврівського повіту Володимирської губернії, в якій він і прослужив усе життя; з 1920 року він був у ній настоятелем. Вперше отця Володимира було заарештовано у 1922 році у справі про опір вилученню церковних цінностей, але незабаром звільнено.
На початку 1930 року влада ухвалила рішення про закриття Різдвяної церкви, але оскільки ні парафіяни, ні священики не збиралися добровільно відмовлятися від богослужінь, то закрити храм можна було лише заарештувавши священиків. 4 лютого 1930 року було допитано свідків, які показали:
«Володимир Введенський через церкву та молебні по домівках розносить антирадянську заразу – свої релігійні міркування, веде агітацію проти колгоспів, податків та інших заходів радянської влади. З амвона вимовляє проповіді майже після кожного богослужіння, і головним чином у священиків відбуваються збори віруючих за своїм планом, де вони дають інструкції цього черні» .
«Священик Володимир Федорович Введенський дуже обережний та своїх поглядів на радянську владу прямо не висловлює. Буваючи з надоми по домівках, іноді каже, що ось тиснуть православну віру, цього допускати не треба» .
«Навколо церкви селища Лежнєво групуються антирадянські елементи з колишніх торговців на чолі зі священиком Володимиром Введенським, котрий досі читає проповіді, по суті, антирадянські» .
Того ж дня отець Володимир був заарештований, все його майно переписано, і дружині було заборонено продавати чи передавати його будь-кому. 5 лютого 1930 року влада допитала священика; відповідаючи на запитання слідчого, отець Володимир сказав: «Особисто я веду своє життя замкнуто, жодних відвідин між нами, церковним причтом, не буває і не було, за винятком випадків виконання релігійних обрядів… У мене ніколи ні з ким із парафіян не було розмов про політику радянського уряду у зв’язку із закриттям церкви, господарськими та іншими питаннями».
Слідчий запитав, як отець Володимир ставиться до оновлення: оскільки ОГПУ підтримувало оновленців, то й слідчого цікавило ставлення до них священика. Батько Володимир відповів:
«У період обговорення питання про перехід в обновленську орієнтацію, коли особливо в цьому ініціативу виявляли члени причту Смирнов і Цвєтков, я особисто та інший церковний причт були не згодні з цим, як наприклад у частині хоча б того, що ми, церковні служителі, при цьому мали виконувати виключно свої обов’язки хіба що “технічно”… після цього лад церковної служби залишився колишній; Нині цей Смирнов вийшов із церкви (1923 року), а Цвєтков служить священиком у селі Хомутово Тейковського району» .
6 лютого 1930 року влада перевела отця Володимира до шуйської в’язниці. Разом з ним було заарештовано причт храму, члени церковної ради та черниці, які несли у храмі послух вівтарниць та псаломщиць.
11 лютого слідство було закінчено. У обвинувальному висновку слідчий написав, що антирадянська група в Лежньові вела «антирадянську агітацію і пропаганду, спрямовану до зриву заходів, що проводяться, і порушення селян і робітників Лежнівського району проти радянської влади. Група спаяна грунті єдності релігійних поглядів і спільності політичних інтересів… Зустрічаючись у церкві після молінь під виглядом вирішення церковних справ, вирішували питання антирадянського характеру».
15 лютого трійка ОГПУ засудила отця Володимира до трьох років ув’язнення у концтаборі. 30 березня священик прибув до Соловецького табору особливого призначення. Тут він працював щоденним, сушильником білизни, збирачем утильсировини. Начальник відрядження писав у характеристиці на нього: «Працьовитий та виконавчий працівник, незважаючи на свій похилий вік. Дисциплінований та ввічливий. Стягненням і зауваженням взагалі не піддавався. У культурній роботі бере участь, як служитель культу»

Жінки священика Софія Миколаївна, дочки Марія, Ганна, Віра і син Василь, що залишилися вдома, як позбавлені всіх цивільних прав, були позбавлені і засобів до існування
5 березня 1931 року адміністрацією Соловецького концтабору було складено характеристику на отця Володимира, у якій про нього йшлося як про антирадянсько налаштовану людину. 13 березня при амбулаторному обстеженні священикові було встановлено діагноз: «Міокардит, артеріосклероз, виснаження і стареча слабкість». У цей час він був у 4-му таборі на острові Анзер на відрядженні «Голгофа». 26 березня у зв’язку з погіршенням стану здоров’я священик був поміщений у стаціонар, який розташовувався в Голгофо-Розп’ятському скиті. Священик Володимир Введенський помер 3 квітня 1931 року о пів на восьму вечора і 5 квітня був похований на цвинтарі біля Воскресенської церкви на острові Анзер.

Знайшли помилку