Священномученик Віктор Іллінський, пресвітер

Місяця листопада на 14-й день

Священномученик Віктор народився 31 жовтня 1872 року в селі Кой Кашинського повіту Тверської губернії у родині диякона. Він закінчив вчительські курси при повітовому училищі в Новгородській губернії і повернувся до рідного села, де служив, будучи на той час висвячений у сан священика, його батько. Десять років Віктор Миколайович був учителем у церковно-парафіяльній школі, а з 1906 року став служити у храмі псаломником. У 1912 році він був висвячений у сан диякона до тієї ж церкви.
У 1918 році в центральній Росії було встановлено радянську владу, і відразу ж почалися гоніння на Православну Церкву, вбивства священиків та мирян. Отця Віктора першого разу було заарештовано 1920 року, звинувачено в прихованні надлишків хліба і засуджено до трьох місяців ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
Із ув’язнення він повернувся до рідного села. 1927 року місцева влада, ревнуючи про виконання розпоряджень центральної влади, розгорнула кампанію із закриття храму в селі Кой. Диякон Віктор разом із парафіянами енергійно виступив із протестом проти дій влади. Близько шістдесяти жінок вирушили до сільради та вимагали припинення пропагандистської кампанії із закриття храму. Віруючі діяли настільки впевнено та рішуче, що владі довелося поступитися, кампанію припинити та від своїх планів тимчасово відмовитись. ОГПУ почала шукати привід заарештувати о. Віктора.
У 1930 році він був висвячений на сан священика до храму в селі Кой. Одразу ж після висвячення влада заарештувала його за невиконання плану хлібозаготівель і засудила до восьми місяців ув’язнення до виправно-трудового табору. Отець Віктор із ув’язнення повернувся до свого храму.
6 грудня 1931 року начальник оперативного сектора відправив уповноваженому ОГПУ по Сонківському району розпорядження, щоб той надав повні дані про священика Віктора Іллінського, його соціально-майнове становище, а також про його антирадянську діяльність.
У відповідь на запит сонковський уповноважений написав: “У 1930 році був розкуркулений, все майно передано в комуну, а сам Іллінський перебрався жити в село Яругине (знаходиться там на квартирі). Матеріалів про подальшу антирадянську агітацію не видобуто”.
Переслідування священика, однак, не припинилися – 1934 року о. Віктора було заарештовано за звинуваченням у прихованні церковних цінностей та дрібної розмінної монети. Влада засудила його до двох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Арешти, ув’язнення, непосильна робота підірвали здоров’я священика настільки, що подальше перебування в таборі загрожувало йому смертю; за станом здоров’я він був у 1935 році звільнений і повернувся до рідного села.
У березні 1936 року співробітники НКВС зробили в храмі обшук і вилучили церковні реєстраційні книги народжених, одружених і померлих; було з’ясовано, що записи народжених та померлих велися з 1918 року, одружених – з 1923-го.
Священикові було вчинено допит щодо знайдених книг. Отець Віктор відповів, що записи велися за обов’язком його священицької служби на підставі розпорядження благочинного протоієрея Миколи Троїцького та єпархіального архієрея архієпископа Фаддея.
Отець Віктор продовжував служити в храмі, постійно віддаючи служінню Богу, Церкві та своїй пастві. В усіх відношеннях тридцяті роки для Російської Православної Церкви, її священнослужителів, кому дав Господь можливість служити в Божих храмах, були часом найкращим, часом збирання в душу тепла благодаті, коли ревні пастирі самим ходом історичних подій були підведені до найвищого підсумку своєї церковної діяльності. Проти о. Віктора неодноразово висувалися головою сільради найабсурдніші звинувачення, наприклад, у тому, що священик нібито скористався відсутністю дзвонів – які були зняті за розпорядженням радянської влади – і служив, переставши регулювати час служби церковним дзвоном, скільки завгодно довго, а також у тому, що він невпинно закликав християн до відвідування храму, у чому досяг великих успіхів, і до 1937 року кількість постійних парафіян значно збільшилася.
12 листопада 1937 року о. Віктора заарештували і ув’язнили в Бежецьку. 20 листопада відбувся перший допит. Цього дня було викликано “чергових свідків”, які поставили свої підписи під протоколами, заздалегідь складеними слідчим. Отець Віктор тримався мужньо і не визнав себе винним в антидержавній діяльності, не став лжесвідком.
25 листопада Трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Священика Віктора Іллінського було розстріляно 27 листопада 1937 року.