Священномученик Василій Агафоніков, пресвітер

Місяця листопада на 26-й день

Священномученик Василій народився 5 березня 1885 року в селі Медяни В’ятського повіту В’ятської губернії в родині Володимира Яковича та Марії Андріївни Агафонікових. Його батько служив псаломником у Свято-Троїцькій церкві в селі Медяни, мати була дочкою псаломника Андрія Яковича та Пелагії Іванівни Троніних. Марія Андріївна мала прекрасним слухом і добрим голосом і знала напам’ять близько трьохсот народних пісень, у яких відбивалися моральні погляди та історичні перекази російського народу, що мало великий вплив на Василя та її старших братів Миколи і Олександра.
Великий вплив мав на братів відомий у Вятській землі пастир і проповідник Микола Михайлович Зубарєв, який був хрещеним отцем Олександра та Василя Агафонікових, і згодом, коли Олександру настав час навчатися, отець Миколай наполягав, щоб батьки віддали Олександра до жіночої церковноприходської школи, якою він завідував , а не в чоловічу земську, куди той мав іти і в якій, як і майже у всіх земських школах, на той час процвітало безбожжя. Після вступу до школи старшого брата Олександра туди вступив і Василь, хоча йому на той час виповнилося всього шість з половиною років.
Після закінчення В’ятської Духовної семінарії Василь одружився з дівчиною Клавдією Кошурниковою і був висвячений у священика до храму в селі Мелянда Уржумського повіту, а через рік переведений до Введенської церкви в селі Німи Нолінського повіту і тоді ж затверджений завідувачем і законоучителем чудотворця Миколи, і навіть законоучителем Німської земської школи.
Влітку 1910 року отця Василя було переведено до рідного села Медяни, де служив його старий батько, у березні цього ж року висвячений у сан священика. У січні 1913 року отця Василя було переведено до Покровської церкви в селі Ситьма Нолінського повіту, а в березні 1920 року призначено служити до Благовіщенської церкви в селі Бобино Вятського повіту.
Село Бобино було одним із найстаріших і найширших у повіті. Перша будівля храму тут була збудована у 1603 році, остання – у 1787 році, парафіян на початку двадцятого століття налічувалося понад сім тисяч. Через село проходив Лешуконскій тракт – торговий шлях на Шестаково, Лекму і далі; через село проходив і шлях хресної ходи з В’ятки на річку Велику – місце явлення чудотворної ікони святителя Миколая. У 1929 році храм у селі був закритий, але завдяки клопотам отця Василя та парафіян, у лютому 1930 року влада дала дозвіл на здійснення в храмі богослужінь. 1929 року отець Василь був зведений у сан протоієрея.
4 листопада 1930 року співробітники ОГПУ провели обшук у будинку священика. 6 листопада 1930 року отець Василь і п’ять його парафіян були заарештовані і ув’язнені у місті В’ятці, засудили отця Василя до п’яти років ув’язнення до концтабору.
В останні роки життя отець Василь служив у Миколаївському храмі у селі Губине Можайського району Московської області.
3 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Василя до розстрілу. Протоієрей Василь Агафоніков був розстріляний 9 грудня 1937 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою.