Житія святих,  Листопад

Священномученик Василь Ліхарев, пресвітер

Місяця листопада на 14-й день

Священномученик Василь Олексійович Ліхарев народився 1871 року в селі Тишилово Московської губернії в сім’ї диякона. Навчався в Дмитровському духовному училищі та у Віфанській духовній семінарії. У 1894 році був висвячений на ієрея до церкви Казанської ікони Божої Матері Головінського жіночого монастиря, де прослужив до самого його закриття.

У Російсько-японську війну отець Василь служив полковим священиком у діючій армії. Після закінчення війни повернувся до служіння в монастир.

У 1929 році отець Василь був заарештований. Приводом для арешту стала справа про зрив показу антирелігійного фільму у Великодню ніч 1929 року. Влада неправдиво звинувачувала вірян у навмисному пошкодженні проводів і в тому, що вони збиралися спалити в клубі безбожників. Отця Василя засудили до трьох років адміністративного заслання, і він змушений був оселитися в Тулі, де продовжував служити Церкві. Після закінчення адміністративного заслання отець Василій повернувся додому. За час його заслання монастир був приведений безбожниками в жалюгідний стан. Отець Василь став служити в Знам’янській церкві в селі Аксіньїно. Незважаючи на важкий час, безліч народу йшло до батюшки за порадою, благословенням. За ревне служіння Церкві отець Василь був зведений у сан протоієрея і нагороджений митрою.

У 1937 році представники радянської влади стали допитувати всіх, хто готовий був дати свідчення проти священика. Знайшлися якісь “свідки”, які охарактеризували отця Василя як контрреволюціонера. 15 листопада 1937 року отець Василь був заарештований і поміщений до Таганської в’язниці в Москві. Вислухавши свідчення свідків, священик не підтвердив жодного з них і винним себе не визнав. 25 листопада трійка НКВС засудила священика до розстрілу “за контрреволюційну агітацію”. Священномученик був розстріляний 27 листопада 1937 року на полігоні Бутове під Москвою і похований у безвісній спільній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.