Священномученик Валент (Нікольський)

Місяця вересня на 21-й день

Священномученик ієрей Валент Іванович Нікольський народився 2 лютого 1885 року в селі Ліневе Семенівського повіту, в сім’ї диякона. 1901 року закінчив Олександрівську церковно-вчительську школу. Від природи Валент Нікольський мав чудовий голос і гарний музичний слух, тому після навчання на єпархіальних церковно-вчительських курсах, витримавши іспит, отримав звання вчителя з правом викладання хорового співу.

Своє служіння в званні вчителя Валент Нікольський розпочав у 1902 році у церковно-парафіяльній школі села Неклюдова Семенівського повіту. У цьому приході він викладав протягом семи років і зумів організувати при місцевій церкві на честь свята Оновлення храму Воскресіння великий хор із селян.

1905 року він склав іспит у Нижегородській Духовній семінарії на право викладати Закон Божий. Через чотири роки Валент посватався до дочки священика із села Суховатова Балахнинського повіту – ієрея Іллі Павловича Левковича. Катерина Іллівна була на три роки старша за свого нареченого, але батьки дали благословення на їхній шлюб. Очевидно, що після весілля молодий учитель остаточно утвердився у своєму рішенні присвятити життя, як і його предки, служінню Господу.

У 1909 році архієпископ Нижегородський та Арзамаський Назарій (Кирилов) поставив Валента Нікольського на місце диякона до Предтеченської церкви села Катунки Балахнінського повіту. 21 серпня 1914 склав іспит на звання місіонера.

У 1911 році диякон Валент Нікольський стає учителем співу в Олександрівській другокласній школі, яку колись закінчив сам. У 1916 році був визначений священиком у парафію села Андрійкове Княгинінського повіту.

Поряд із пастирським служінням, отцю Валенту доводилося виконувати обов’язки завідувача Андрійківської церковно-парафіяльної школи. За своє ревне служіння отець Валент з боку благочинного за офіційними документами завжди характеризувався як пастир «дуже доброї поведінки».

У період революційних потрясінь, у 1918 році, священик Валент був удостоєний своєї першої нагороди – набедренника. І в липні цього ж року його вперше заарештували. За доносом одного з жителів села Андрійкова нижегородському губернському комісару священика Валента Нікольського, селянина Івана Васильовича Кузнєцова та вчительку Капіталіну Уткіну звинувачували у контрреволюції, в організації таємних зборів та проведенні серед населення агітації проти радянської влади.

Співробітниками Княгинінського ЧК за даним фактом проведено розслідування, в ході якого було встановлено, що опитаний у цій справі священик села Андрійкова Валент Іванович Нікольський показав, що винним себе в контрреволюційному виступі, а також в агітації проти радянської влади не визнає. Зачинено це на нього через помсти особами тими самими, які були викриті ним у грабежах на хуторах».

Заступилися за свого пастиря та односельців і самі мешканці села, звернувшись із офіційними заявами до міліції, спростовуючи усі звинувачення донощика.  Чекісти батюшку звільнили, але при цьому взяли з нього підписку, що він не вестиме жодної агітації ні в храмі (тим самим заборонили вимовляти проповіді), ні на зборах. В іншому випадку за законами воєнного часу він міг бути негайно знову підданий арешту.

Починаючи з 1926 року, ієрей Валент Нікольський служив настоятелем у Богоявленській церкві села Трофимове. 1932 року отця Валента за несплату податків було засуджено до одного року ув’язнення у виправно-трудовому таборі, який священик повністю відбув. Після звільнення отець Валент повернувся на колишнє місце пастирського служіння в село Трофимове. З благословення митрополита Сергія (Страгородського) на нього було покладено обов’язки благочинного.

У лютому 1937 року в районній газеті «Лисковський ударник» було опубліковано брехливу статтю про місцевих священнослужителів. Влітку цього ж року на підставі отриманих у катівнях НКВС показань двох робітників було заарештовано фактично всіх священнослужителів Лисковського району. 23 липня 1937 року був заарештований і отець Валент, згодом у вересні ув’язнений до Горьківської в’язниці.

Звинувачення проти неугодного батюшки були засновані не лише на свідченнях допитаних лжесвідків з-поміж місцевих жителів, а й на анонімних доносах на його адресу. Доноси на отця Валента були надіслані поштою голові Трофимівської сільської ради та керівництву Горьківського НКВС. Донощики писали: «Як у вас справи із попом Микільським, який агітує у вас проти колгоспу. Він так тихою сапою накладає свої павутиння на громадян. Він чорносотенець, що він робив у с. Котушках, коли був дияконом. Потрібно викрити такого паразита. З комуністичним привітом співчуває». «Товаришу уповноважений! Що за мигдальництво в Лисковському УНКВС із попом села Трофимова Микільським, він у нас агітує проти колгоспу, а заходів до нього не вживають».

Наступного дня після арешту відбувся єдиний допит отця Валента, під час якого він категорично відкинув усі висунуті проти нього брехливі звинувачення.

Не домігшись потрібних свідчень від священика, розлючений слідчий НКВС звинуватив його в тому, що «обвинувачений Микільський Валент Іванович під час допитів веде себе зухвало, завдає образ слідчому і висловлює наклеп на адресу НКВС». На підставі цього 17 серпня 1937 року було винесено ухвалу про ув’язнення батька Валента в карцер строком на п’ятнадцять діб. Але, незважаючи на всі знущання та тортури, отець Валент не змінив своїх свідчень.

21 вересня 1937 року Трійка НКВС засудила отця Валента до розстрілу. Священика Валента Микольського було розстріляно 4 жовтня 1937 року і поховано у невідомій спільній могилі.