...
Священномученик Сергій Лосєв, пресвітер 6337fa59cfa98388742251
Житія святих,  Вересень

Священномученик Сергій Лосєв, пресвітер

Місяця вересня на 16-й день

Священномученик Сергій народився 20 вересня 1893 року в селі Ванилово Ашитковської волості Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Олександра Дмитровича Лосєва. 1908 року Сергій закінчив Коломенське духовне училище, 1915 року – Московську Духовну семінарію і протягом двох із половиною місяців служив у храмі псаломщиком. У цей час він одружився з дівицею Варварою, яка працювала вчителькою і згодом стала вірною йому помічницею. Того ж року Сергія Олександровича було висвячено на диякона, а за півтора року на священика. З 1926 року і до свого арешту він служив у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селі Капотня, яке увійшло тепер у межі Москви.
Отець Сергій у весь час гонінь від безбожної влади робив усе від нього залежне, щоб храм не був закритий, для чого йому не раз доводилося звертатися по допомогу до парафіян, щоб вони допомогли виплатити податки, які накладала на храм місцева влада.
27 листопада 1937 року отця Сергія заарештували і помістили в Таганську в’язницю в Москві, а наступного дня допитали.
– Слідству відомо, що ви організовували збір коштів серед колгоспників села Капотня і робітників крекінг-заводу на утримання себе, – заявив слідчий.
– Так, дійсно, збір коштів я організовував, – відповів священик, – тільки я заперечую, що кошти я збирав для себе, всі гроші пішли на потреби церкви.
– Слідству відомо, що ви навмисне влаштовували богослужіння під час збиральної кампанії, щоб зірвати роботи в колгоспі.
– Так, богослужіння влаштовувалися під час збиральної кампанії, і тим колгоспники відволікалися від роботи в колгоспі, а робітники на виробництві. Але це робилося без мети, навмисності в такому призначенні часу богослужінь не було. Служба відбувалася в церковні свята і недільні дні.
– Слідству відомо, що ви серед колгоспників і робітників вели контрреволюційну агітацію. Дайте відповідь.
– Це я заперечую, – відповів священик, і на цьому допити було закінчено.
2 грудня голова місцевої сільради на вимогу співробітників НКВС склав характеристику на отця Сергія, в якій писав, що священик упродовж усього часу свого служіння в храмі в Капотні навмисне умисне систематично здійснював богослужіння в церкві й тим відривав колгоспників від польових робіт, а робітників від виробництва, часто влаштовував грошові побори серед населення для своєї особистої вигоди, організовував у своєму домі збіговиська куркулів, на яких вів антирадянські розмови, засуджуючи заходи радянської влади. Весь час він обертався серед куркулів-лишенців, маючи з ними міцний зв’язок. “Усе це, – підсумовував голова, – говорить про те, що капотневський поп небезпечний елемент для радянської влади”[1]. До цієї характеристики були приєднані свідчення чергових свідків – завідувача хати-читальні, голови та секретаря сільради.
7 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Сергія до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до табору, що знаходився на території Азербайджанської республіки.
Незабаром після арешту отця Сергія ті ж самі лжесвідки направили в НКВС доноси на його дружину Варвару Іванівну, ніби вона говорила їм, що вони посадили її чоловіка, і погрожувала їм карами, якщо і не в теперішньому часі, то в майбутньому, і якщо не їм, то їхнім дітям.
Мучениця Варвара народилася 1894 року в селянській сім’ї, на час народження доньки батьки перебралися до Москви, де її батько працював шевцем. Батьки дали Варварі гарну освіту, отримавши яку вона стала працювати вчителькою.
У 1915 році вона вийшла заміж за Сергія Олександровича Лосєва; незабаром його висвятили на диякона, а потім на священика. Варвару Іванівну заарештували 16 лютого 1938 року, її ув’язнили в ігорівській в’язниці.
– Слідство має дані, що ви після арешту вашого чоловіка серед населення вели контрреволюційну діяльність. Дайте відповідь, – зажадав слідчий.
– Це я заперечую, – відповіла Варвара Іванівна.
– Слідству відомо, що ви після арешту вашого чоловіка наносили погрози членам ВКП(б) і активістам, погрожуючи з ними розрахуватися.
– Це я заперечую.
– Скажіть, Лосєва, як було налаштоване до влади духовенство в момент здійснення Жовтневої революції?
– Духовенство зустріло Жовтневу революцію вороже.
– А як зустріли Жовтневу революцію ви?
– Так само, як і всі громадяни.
– Скажіть, Лосєва, за що заарештовано вашого чоловіка?
– Мені це невідомо, але я вважаю, що чоловік нікому не завдавав шкоди.
– Чи визнаєте ви себе винною в контрреволюційній агітації серед населення, що ви висловлювали невдоволення ВКП(б) і керівниками влади?
– Винною себе в контрреволюційній агітації не визнаю, нічого я не говорила.
25 лютого 1938 року трійка НКВС засудила Варвару Іванівну до розстрілу. Варвару Іванівну Лосєву розстріляли 7 березня 1938 року і поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Священик Сергій Лосєв помер в ув’язненні 29 вересня 1942 року і був похований у безвісній могилі.

Знайшли помилку