...
Священномученик Серафим (Остроумов), архієпископ Смоленський p1b2nn7582lpm1l9e6f3t261t6c3
Житія святих,  Листопад

Священномученик Серафим (Остроумов), архієпископ Смоленський

Місяця листопада на 25-й день

Священномученик архієпископ Серафим (у світі Михайло Митрофанович Остроумов) народився 1880 року у Москві сім’ї псаломщика. Він закінчив Московську Духовну Академію та залишився в ній професорським стипендіатом. 1904 року Михайло Митрофанович був пострижений у чернецтво з ім’ям Серафим. Молодий чернець вирушив в Оптину Пустинь, де ніс різні послухи. Після монастирського випробування він повернувся до викладацької діяльності у Москві.
1905 року молодий викладач Московської Академії відвідав Холмщину, познайомився зі своєрідністю її релігійно-національного життя та щиро полюбив її. В результаті він без вагань залишив Академію і віддав себе на служіння в цьому краї, спершу в становищі простого ченця найбіднішої обителі – Свято-Онуфріївського Яблочинського чоловічого монастиря.
Коли ієромонах Серафим вступив до цього монастиря, він був у стані такого занепаду, що його навіть хотіли закрити. У монастиря були великі борги, і не було коштів не тільки на їхнє покриття, а й на здійснення церковної діяльності. У 1906 році енергійний московський ієромонах обійняв посаду намісника обителі, і за кілька років він зробив її одним із центрів релігійного та культурного відродження Холмщини. Отець Серафим залучив до свого монастиря людей з вищою богословською та світською освітою, організував школу псаломщиків, відкрив церковно-вчительські курси та ще кілька шкіл, у тому числі сільськогосподарську. При монастирі було влаштовано скит із чудовим храмом. На справу влаштування Яблочинського монастиря отець Серафим віддав вісім років, обитель перетворилася на один із найкращих монастирів, а її настоятель став відомим церковним діячем. У 1908 році він був удостоєний сану архімандрита.
У Холмській єпархії архімандрит Серафим був також благочинним усіх монастирів, єпархіальним місіонером, головою Єпархіальної вченої ради, редактором єпархіальних видань, і з 1914 року – ректором Холмської Духовної Семінарії. Перебуваючи всіх цих постах архімандрит Серафим виявляв кипучу діяльність. Як ректор семінарії, він був добрим батьком для учнів, відгукувався на всі їхні потреби. Будучи редактором церковного друку – «Холмського церковного життя» та «Народного листка» – він зробив ці видання живими та цікавими.
За рік до революційних потрясінь отець Серафим був висвячений на єпископа Бєльського, вікарія Холмської єпархії. А 1917 року став єпископом Орловським.
Під час роботи Священного Собору 1917-1918 року владику Серафима заарештували та затримали в Орлі. Йому заборонили листування, єпархіальні збори були розігнані чекістами, в архієрейському будинку зроблено обшук.
1922 року по розореній країні прокотилася хвиля нових репресій – величезна кількість священнослужителів заарештовувалося за опір вилученню церковних цінностей. Орловського єпископа також заарештували і засудили до 7 років ув’язнення у суворій ізоляції. Відсидівши у в’язниці майже 2 роки, владику відпустили. В цей час богоборча влада готувала нове лихо для Церкви: оновлення. Священнослужителів не просто заарештовували, а намагалися схилити до співпраці з новою владою, обіцяючи припинити переслідування.
Звільнившись із ув’язнення, владика Серафим був нагороджений саном архієпископа. Він розпочав активну боротьбу проти оновленців і в 1926 році знову зазнав арешту. Служити в Орлі йому більше не дозволили, і святителя було переведено на Смоленську кафедру.
Гоніння на Церкву йшли у радянській країні постійно, але були й періоди посиленого переслідування. Священномученика Серафима (Остроумова) жодна хвиля гонінь не минула: він сповідницько постраждав у зв’язку з опором грабежу і оскверненню храмів (так званим «вилученням церковних цінностей»), потім у зв’язку з опіром оновленню, а Смоленську він зустрів новий період репресій: 30-ті роки, період «великого чищення».
У 1936 році архієпископ Серафим був заарештований у груповій справі як «один з керівників контрреволюційної групи церковників», його звинувачували в тому, що він «використовував релігійну трибуну в церквах для вимови контрреволюційних проповідей, в яких поширював наклеп і пророкував швидку». Також у звинувачений говорилося про владику, що він «серед населення вів антирадянську агітацію і давав попам вказівки для ведення роботи за необхідність відкриття церков, закритих 5-6 років тому».
Смоленського архієпископа було засуджено до 5 років позбавлення волі і в березні 1937-го року відправлено до Карлаґа в місті Караганді. У цей час точилися масові розстріли ув’язнених – у таборах звільнялися місця для нових жертв. Вже в листопаді владика Серафима було заарештовано серед групи з 31-ї людини.
З табору архієпископа відправили етапом до останнього місця його служіння – Смоленськ. Тут місцева влада (трійка при НКВС по Смоленській області) винесла святителю смертний вирок. Священномученик, Смоленський архієпископ Серафим (Остроумов) було розстріляно у лісі під Смоленськом 8 грудня 1937 року.

Знайшли помилку