Священномученик Петро Юрков, пресвітер і мученик Симеон Туркін

Місяця вересня на 10-й день

Священномученик Петро народився 24 червня 1880 року в селі Вишегород Верейського повіту Московської губернії в сім’ї селянина Олексія Юркова. Петро закінчив сільську школу, одружився і став вести своє селянське господарство. 1915 року під час Першої світової війни, зважаючи на погіршення становища російських військ на фронті, його мобілізували до армії, і він служив до 1917 року в чині старшого унтер-офіцера. Демобілізувавшись, він оселився в Москві і працював бухгалтером на фабриці. Але головним у його житті був спів у церковному хорі, в якому брали участь і кілька людей з їхньої фабрики.
У 1926 році Петро Олексійович був висвячений на диякона до храму в місті Вереї, а через деякий час на священика і був переведений в Успенську церкву в селі Сімбухово Верейського району. Оскільки в цей час переслідування Руської Православної Церкви дедалі посилювалися, то старших дітей отець Петро залишив у Вишегороді, а сам із дружиною жив у Симбухові.
Мученик Симеон народився 1 лютого 1870 року в селі Сімбухове Верейського повіту Московської губернії в сім’ї селянина Якова Туркіна. Закінчив сільську школу; з 1894 до 1897 року він служив в армії в чині унтер-офіцера; після закінчення служби кілька місяців був урядником у Наро-Фомінську, а потім жив у рідному селі, де деякий час був волосним старшиною.
У 1918 році він став свідком повстання селян у Верейському повіті. Дізнавшись про те, що сталося обурення проти радянської влади, Семен Якович пішов спочатку подивитися, що відбувається, а потім спробував умовити селян розійтися, але його ніхто не послухав, і він пішов. На зворотній дорозі його заарештував загін латишів, який їхав на придушення повстання, і відправив під конвоєм у Верею. Після допиту Семен Якович був звільнений. У двадцятих роках він організував будівельну артіль, брав підряди і будував будинки.
У 1933 році його обрали старостою Успенського храму в Сімбухові. Наприкінці тридцятих років почалися нещадні гоніння на РПЦ. Настоятеля Успенського храму Петра Олексійовича Юркова і старосту Семена Яковича Туркіна заарештували 8 вересня 1937 року і помістили до в’язниці в місті Можайську. Були викликані чергові свідки, які показали, що священик і староста займалися антирадянською діяльністю, що скрізь і всюди вони намагалися завербувати собі якомога більше прихильників, що для цього староста храму в чайній села Сімбухова спеціально заводив із колгоспниками розмову на релігійну тему, що він погрожував різними карами людям, які не відвідують церкву, і доводив, що за новою конституцією церква набула більших прав і її тепер ніхто зачепити не може. Свідки стверджували, що Семен Якович серед будівельної артілі заводив антирадянські розмови, кажучи, що радянська влада – річ нестійка і недовго протримається; вони заявили також, що священик і староста вели релігійну пропаганду: священик, скориставшись святом, закликав колгоспників повернутися до віри, кажучи, що прийде час, та пізно буде, – забули церкву, забули Бога, але це вам згадається.
22 вересня трійка НКВС засудила священика і старосту до розстрілу. Священик Петро Юрков і староста храму Семен Якович Туркін були розстріляні наступного дня, 23 вересня 1937 року, і поховані в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.