Священномученик Петро Конардов, пресвітер

Місяця листопада на 15-й день

Петро Іванович Конардов народився селі Троїцьке Московської губернії 1870 року. Він походив із священицької сім’ї. Підійшовши стопами батька, Петро закінчує Духовну семінарію, після чого його посвячують у диякони. Пізніше отець Петро стає священиком. Незадовго до арешту його приписують до храму Іоанна Предтечі в селі Іванівське, де він служить до кінця 1936 року.
26 грудня 1936 року отця Петра заарештували та помістили до Бутирської в’язниці у Москві. Він був звинувачений та засуджений до 5 років заслання до Казахстану. Після цього священик був доставлений на Станцію Щербакти в Казахській РСР, до місця відбування заслання. Там отець Петро зустрівся з іншими кліриками та мирянами, які постраждали від безбожної влади за Ім’я Христове. Мученики не залишили молитви і намагалися по можливості регулярно відправляти богослужіння.
20 листопада 1937 року був арешт. Отець Петро разом з іншими був звинувачений у тому, що він «член церковно-сектантської контрреволюційної групи серед переважно духовенства і сектантів усіх орієнтацій». На допиті ієрей Петро категорично відкинув свою причетність до якихось сектантських груп, але не заперечував, що брав участь у богослужіннях, які проводили православне духовенство на квартирі.
Трійкою УНКВС у Східно-Казахстанській області отця Петра Конардова за звинуваченням у «контрреволюційній пропаганді» було засуджено до вищої міри покарання. 28 листопада 1937 року о 2 годині ночі вирок виконано – отець Петро було розстріляно. 20 серпня 2000 року на Архієрейському соборі Руської Православної Церкви священномученик Петро зарахований до лику святих.