Місяця жовтня на 9-й день

16 січня 1882 р. в єдиновірській селянській родині Димитрія Єрмолаєвича та Параскеви В’яткіних у селі Карабаї (Іллінський район Пермської губернії) народився хлопчик. На той час у сім’ї вже був дорослий – 17-річний – син.
Немовля хрестили у селі Кривець з ім’ям Петро. У дванадцять років Петро Вяткін закінчив курс повітового земського училища. У селі Кривець зустрів і вірну супутницю життя Олену. «Олена була грамотною в сім’ї, – згадують родичі, – а Петро сам опановував грамоту, був тямущий хлопець. Кохання проторило доріжку один до одного».
Петро розпочав служіння в церкві в 1904 році, виконував обов’язки псаломщика в Михайло-Архангельському храмі села Ситниково Оханського повіту. Через три роки він висвячується в диякона, а ще через рік – 14 травня 1908 року – стає священиком єдиновірної церкви. У січні 1912 року 30-річний пастир відряджено на Всеросійський єдиновірний з’їзд до Петрограда. 1914 року Пермську єпархію очолить єпископ Андронік, владика приділяє особливу увагу єдиновірчим громадам, нерідко служить у їхніх храмах. Своїм указом архіпастир переміщує отця Петра на місце настоятеля. На той час у Петра та Олени вже народилося троє дітей: Раїса (1906–1980), Марія (1911–1977) та Михайло (1914–1943).
1915 року батюшка виконує обов’язки благочинного в Пермському єдиновірському окрузі, 1917 року зарахований штатним благочинним.
Восени 1918 року родина жила в селі Стрітенському. Тут червоні схопили священика Петра, розстрілявши просто на очах подружжя. Дітей тримали у приміщенні, з якого вони намагалися вилізти через вікно. Батюшку «закопали біля будинку під вікнами його кабінету». Єдиновірчу церкву у селі Воскресенському спалили, а православний храм зруйнували.
У серпні 2000 року Собор Російської Православної Церкви визначив включити до Собору Новомучеників і сповідників Російських священика Петра В’яткіна. 9/22 жовтня – день пам’яті цього священномученика, убитого 1918 року.