Священномученик Павлин, архієпископ Могильовський

Місяця жовтня на 21-й день

Священномученик Павлин, архієпископ Могильовський (у світі Крошечкін Петро Кузьмич) народився 19 грудня 1879 року у Пензенській губернії у селянській сім’ї. Він рано втратив батька і був вихований благочестивою матір’ю. Їхній будинок був притулком для мандрівників. Після відвідування разом із батьком Саровської пустині, у серці хлопчика спалахнуло бажання чернечого життя. І в 1895 році 16-річний Петро вступає до Саровської обителі. Потім він перейшов у Миколо-Бабаєвський монастир.
Проте потяг до знань привів юнака до Москви. Він вступає до братії Новоспаського монастиря і протягом одного року закінчує курс Духовної Семінарії. А в 1916 послушник Петро закінчив курс Московської Духовної Академії. У Новоспаському монастирі він прожив 17 років і там прийняв постриг з ім’ям Павич. У 1920-1921 роках він був намісником Новоспаського монастиря.
2 травня 1921 року отець Павич був хіротонізований на єпископа Рильського, вікарія Курської єпархії. Владика невпинно об’їжджав Курську єпархію, зміцнюючи позиції Православ’я у боротьбі з обновленством.
З 1926 по 1933 роки Владика займав спочатку Пермську, а потім Калузької кафедри. Владика завжди був простий у спілкуванні та доступний. Він любив співати церковні піснеспіви разом з народом, привчаючи паству до свідомої вимови молитовних слів. Його дуже любив простий російський народ. Владика був незлобивий як дитя. Ніколи його не бачили гнівним і терпіння його було дивовижним, а смиренність і лагідність гідні поклоніння. Якщо він бачив, що хтось дратувався на нього, то не міг заспокоїтись, поки не випросить вибачення у цієї людини. Мав Святитель «серце милуюче до всякої тварі…» Так, у своєму садку він побудував місток через доріжку, якою проклали стежку мурахи, щоб випадково не наступити на них.
Коли восени 1926 року серед єпископату обговорювали можливість таємного обрання Патріарха, Владика, колишній ініціатор цієї ідеї, взяв на себе практичне керівництво проведенням виборів. Він об’їжджав єпископів по всій Росії, збираючи підписи. До листопада 1926 були вже підписи 72-х єпископів під актом обрання священномученика митрополита Кирила (Смирнова, пам’ять 7 листопада) Патріархом.
Перебуваючи в таємниці з цією місією в Москві, Владика був раптово заарештований. І хоча документи не потрапили в Г. П. У., була хвиля арештів тих єпископів, хто поставив свої підписи під актом обрання Патріарха. Рік Владика пробув у окремій камері. Згодом він називав в’язницю своєю «другою Академією». 9 квітня 1927 року Владика було звільнено, за звільненням митрополита Сергія (Страгородського), який незабаром видав свою сумнозвісну «Декларацію».
1933 року Владика був призначений на Могилівську кафедру. 11 (24) жовтня 1936 року Владику було заарештовано і засуджено до десяти років ув’язнення.
Святителя було розстріляно 21 жовтня (3 листопада н. ст.) 1937 року разом із групою духовенства в Кемеровському таборі.
Зарахований до святих Новомучеників і Сповідників Руських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.