...
Священномученик Павло Гайдай, пресвітер 63176c7b8d3d1897180501
Житія святих,  Серпень

Священномученик Павло Гайдай, пресвітер

Місяця серпня на 23-й день

Священик Гайдай Павло Гнатович народився 15.01.1886 у Бессарабській губернії, в Ізмаїлі. У слідчих справах є різночитання з приводу місця його народження, і в деяких документах місцем народження називають Галац (Румунія). Однак у родичів (внучатих племінників, які проживають сьогодні в Ізмаїлі) є документальні свідоцтва про те, що П. Гайдай був хрещений у Єдиновірській церкві Ізмаїла.

У юні роки Павло Гайдай користувався духовними порадами і настановами святого праведного протоієрея Іоанна Кронштадтського, який заповів Павлу: “Поїдь до протоієрея Іони (Атаманського) в Одесу і йди його стопами”. Павло – після смерті Іоанна Кронштадтського – виконав це благословення, приїхав до Одеси і служив псаломщиком в одному з міських храмів. Він мав намір прийняти чернецтво. Але отець Іона на чернецтво його не благословив, а підшукав Павлу наречену – благочестиву дівицю з дворянського роду на ім’я Капітоліна Дмитрівна, якій на той час було вже близько 50-ти років (а Павлу трохи більше 20-ти), повінчав їх, але жити благословив – як брат із сестрою. Надалі отець Павло взяв із матінкою на виховання двох дівчаток – Стешу і Віру.

Незабаром після одруження Павла висвятили в сан диякона, потім у сан ієрея і він розпочав своє служіння в Петропавлівській церкві м. Одеси. Отець Павло привернув до себе серця православних одеситів прекрасними проповідями, а також гарячою, живою вірою, безмежною любов’ю до людей, невтомною працьовитістю. Духовний вплив отця Павла на народ не залишився непоміченим місцевою владою: його виселили з Одеси на дальній хутір, а потім у село Капакліївка Шевченківського району Одеського округу. Щодня він звершував Божественну Літургію, служив молебні за хворих, відчитував біснуватих. І в Капакліївку з усіх довколишніх міст і сіл з’їжджалися хворі та стражденні від нечистих духів. Храм був переповнений, люди отримували зцілення за молитвами отця Павла.

І знову служіння отця Павла не могло залишитися непоміченим богоборчою владою. 30 квітня 1929 р. отця Павла заарештували “за заняття лікуванням, вчинення обманних дій з метою збудження марновірства для отримання особистої вигоди і ведення контрреволюційної діяльності” і виселили в м. Туруханськ Красноярського краю на 3 роки. На заслання за ним поїхала матінка Капітоліна, Стеша і Віра (прийомні доньки отця Павла) і близько двадцяти його духовних чад. У Туруханську члени громади заробляли собі на прожиток тим, що збирали і продавали дику цибулю, обпалювали вапно. Чоловіки наймалися валити ліс, жінки – прати білизну, щоб якось допомогти батюшці і вижити самим.

Після звільнення 1933 року отець Павло переїхав до Ленінграда, де служив у Георгіївській церкві. Але незабаром його знову заарештували “за приналежність до Союзу Михайла Архангела” і посадили у в’язницю “Хрести”. До нього в одиночну камеру підселили буйного хворого, біснуватого, який, зайшовши в камеру, заспокоївся: батюшка за нього помолився і зцілив його. На допитах отець Павло заперечував свою приналежність до політичних партій. Проте 1933 року його засудив Ленінградський НКВС за ст. 58-10 і знову вислав на 3 роки в Туруханський край. Однак у зв’язку з тим, що отець Павло тяжко захворів, у 1934 році його перевели в м. Акмолинськ. За батюшкою знову поїхали матінка Капітоліна, прийомні доньки та духовні чада. Тут вони побудували низенький будиночок із саману, де збиралися для молитви.

17 жовтня 1935 року отця Павла знову заарештували. Деякий час він перебував в акмолинській в’язниці, там він захворів і лежав у тюремному лазареті. Заперечуючи свою винність, отець Павло оголосив голодування, домагаючись звільнення з в’язниці. Тоді в його будинку і в будинках його духовних чад було проведено обшуки, під час яких конфісковано велику кількість чаю, що дало привід звинуватити отця Павла і всю громаду в тому, що він “… організував поїздки за чаєм до Одеси і Красноярська з метою його реалізації на базарі м. Акмолинська”, тобто в спекуляції. Були заарештовані деякі з членів громади, але, через брак доказів, незабаром звільнені. Отець Павло заперечував звинувачення в спекуляції.

22 січня 1936 р. Акмолинський нарсуд засудив отця Павла до 10 років таборів. Відбувати покарання батюшку направили в Карлаг НКВС. Як показують матеріали кримінальної справи, отець Павло 14 квітня 1937 р. здійснив втечу, але 15 квітня його затримали і посадили на 5 місяців у ШІЗО. Там він оголосив голодування і мав намір не припиняти його до задоволення вимог.

У серпні 1937 р. отця Павла знову заарештували – за звинуваченням у тому, що “серед ув’язнених систематично вів контрреволюційну агітацію, висловлювався проти вождів партії та уряду, штучно піднімав собі температуру для невиходу на роботу”. Отець Павло винним себе в пред’явленому йому обвинуваченні не визнав.

31 серпня 1937 р. трійка УНКВС засудила священика П. Гайдая до розстрілу. Вирок виконано 5 вересня 1937 року. Місце поховання невідоме.

Знайшли помилку