...
Житія святих,  Травень

Священномученик Онуфрій (Гагалюк), архієпископ Курський і Обоянський, перший єпископ Криворізький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Одеських святих (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Слобідського краю / липня на 19-й день — Собор Курських святих / серпня на 23-й день — Собор Херсонських святих / вересня на 4-й день — Собор Воронезьких святих

Священномученик Онуфрій, у миру Антоній, народився 2 квітня 1889 року в Люблінській губернії. Його батько Максим був лісничим, мати Катерина (пізніше черниця Наталія) була домогосподаркою. В родині було шість дітей — три хлопчики і три дівчинки, вся сім’я жила в невеликому дерев’яному будинку біля лісу, неподалік міста Ново-Олександрія.

У віці п’яти років святий залишився без батька, смертельно пораненого незаконними рубачами лісу, поміченими ним на місці злочину. Вони також спалили будинок лісничого, залишивши його вдову з дітьми (Антон був старшим) без даху над головою. Хлопчик був прийнятий до сирітського притулку в місті Люблін, де його мати працювала куховаркою. Тут він закінчив церковно-парафіяльну школу. Антон вчився добре і тому на гроші притулку був відправлений в Холмське духовне училище.

Після закінчення училища Антон вступив до Холмської духовної семінарії. Під час навчання там йому явився святий Онуфрій Великий і зцілив його від важкого запалення легень.

Потім священномученик навчався в Петербурзькій духовній академії. Коли він переходив на третій курс, його послали в Холмську Русь до Яблочинського Онуфріївського монастиря читати лекції з богослов’я для вчителів, які прибули до монастиря. Під час цієї поїздки він захворів і був при смерті, але йому вдруге з’явився святий Онуфрій Великий і знову зцілив його. Після цього випадку святий остаточно вирішив присвятити своє життя чернечому служінню. 5 жовтня 1913 року він прийняв постриг з ім’ям Онуфрій, був рукопокладений в сан ієродиякона, а потім в сан ієромонаха.

Отець Онуфрій закінчив Петроградську духовну академію (1915) зі ступенем кандидата богослов’я (тема кандидатської роботи: «Питання про спасіння в творах Філарета (Дроздова), митрополита Московського»). З 15 липня 1915 року він викладав у Пастирсько-місіонерській семінарії при Григоріє-Бізюковському монастирі Херсонської єпархії. Під час громадянської війни монастир був розгромлений бандитами, а ієромонах Онуфрій був ними викрадений. Місцеві селяни врятували його і відвезли до міста Берислав, де він був настоятелем Успенського храму.

У 1922 році отець Онуфрій був зведений в сан архімандрита і переведений до Кривого Рогу настоятелем Микільського храму.

В цей час до Онуфрія через його брата Андрія прийшла пропозиція від “обновленського” митрополита Євдокима перейти в “обновленство”. Онуфрій відмовився, не бажаючи зраджувати канонічне Православ’я.

23 січня 1923 року святий був висвячений на єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії. Через шість днів після хіротонії був заарештований, перебував у тюрмах Єлисаветграда і Одеси. У травні 1923 року був звільнений і висланий до Кривого Рогу, де працював над створенням Криворізького вікаріатства. Активно виступав проти обновленського руху, направляв послання вірянам, писав статті апологетичного, повчального та історичного характеру.

У жовтні 1923 року єпископ Онуфрій знову був заарештований і був відправлений до Харківської в’язниці. У січні 1924 року його звільнили під підписку про невиїзд з Харкова. Священномученик продовжував викривати оновленців і вести листування зі своїми духовними дітьми й шанувальниками. Також виступав проти «григоріанського» руху, котрий виступав проти Патріаршої форми управління церквою і користувався спершу підтримкою влади.

У грудні 1926 року отець Онуфрій знову був заарештований. Його вислали на Північ (у Кудимкар), де владиці було заборонено читати церковні молитви в храмі під час богослужінь і співати на кліросі. У засланні він продовжував письменницьку діяльність. У жовтні 1928 року був заарештований і поміщений до в’язниці міста Тобольськ, звідки його етапом відправили на заслання в місто Сургут на річці Обь, а потім у далеке село Уват.

В кінці 1929 року владика був переведений до центральної частини країни і обрав для проживання місто Старий Оскол, після чого митрополит Сергій (Страгородський) заснував там нову єпархію і призначив владику єпископом Старо-Оскольським. Влада дозволила йому звершувати богослужіння тільки в одному храмі Старого Оскола і заборонили виїжджати в райони єпархії. Його тричі виселяли із квартири. Паства дуже любила його за благочестя та молитовно-ревне служіння.

У березні 1933 року був заарештований, три місяці перебував у в’язниці міста Воронежа. З 11 серпня 1933 року був єпископ Бєлгородський, керуючим Курською єпархією. З 22 листопада 1933 року був єпископом Курським. 30 січня 1934 року став архієпископом Курським і Обоянським. У цій єпархії йому також було дозволено служити тільки в одному храмі.

У липні 1935 року архієпископ Онуфрій був заарештований за звинуваченням у створенні контрреволюційного угруповання. Звинувачували його в тому, що занадто часто проповідував (у тому числі критикував теорію Дарвіна), надавав матеріальну допомогу звільненим із ув’язнення священнослужителям, благословляв чернечі постриги. Винним себе владика не визнав.

4 грудня 1935 року священномученик був засуджений до позбавлення волі строком на 10 років. Його заслали на Далекий Схід, і він відбував покарання у радгоспі НКВС на станції Середньобіла Амурської області. Разом з ним в таборі були й інші священники, зокрема Віктор Константинович Каракулін (1887 р. — 7 травня 1937 р.), який помер від непосильних робіт і був причислений до лику святих у 2000 році.

27 лютого 1938 року проти нього було порушено нову кримінальну справу, і його відправили у в’язницю в Благовєщенську Хабаровського краю. 17 березня того ж року священномученик був засуджений до смертної кари, а 1 червня був розстріляний. Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 червня 1993 року він причислений до лику місцевошанованих святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь священномученику Онуфрию (Гагалюку), архиепископу Курскому, глас 2

Я́ко сосу́д свяще́нный Ду́ха Боже́ственнаго/ сто́лп и свети́льник Це́ркве Правосла́вныя во и́стину яви́лся еси́, священному́чениче Ону́фрие,/ егда́ вся́ спи́ра богобо́рцев земли́ на́шея,/ зло́бою а́да ды́шуща,/ разори́ти Це́рковь Бо́жию устреми́шася./ Ты́ же со мно́жеством испове́дников Христо́вых/ зе́млю сиби́рскую костьми́ свои́ми устила́ху, де́монскую де́рзость гони́телей беззако́нных посрами́л еси́./ Ны́не, о Всеблаже́нне, со все́ми страстоте́рпцы Свято́й Руси́,/ в Це́ркве Небе́сней торжеству́юще, Моли́ Взе́млющаго грехи́ ми́ра// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак священномученику Онуфрию (Гагалюку), архиепископу Курскому, глас 8

Святи́тельскою благода́тию све́тло облече́н,/ я́ко Исаа́к целому́дренный,/ священноде́йствовати свое́ю кро́вию Пастыренача́льнику Христу́ сла́вно предте́кл еси́,/ Ону́фрие богому́дре,/ Це́рковь Святу́ю, зло́бою ересе́й и раско́лов злочести́вых снеда́емую,/ и богобо́рцами разоря́ему, я́ко Неве́сту Христо́ву, страда́ньми до́блестне защища́я,/ пу́ть ве́рным к Боже́ственному богому́дрию уче́ньми твои́ми облиста́л еси́,// я́ко стра́ж недремлющий и ве́рный дру́г Христо́в.

Тропaрь nнyфрію, глaсъ в7:

Ћкw сосyдъ сщ7eнный дх7а бжcтвеннагw, ст0лпъ и3 свэти1льникъ цRкве правослaвныz вои1стину я3ви1лсz є3си2, сщ7енномч7ниче nнyфріе, є3гда2 вс‰ спи1ра богоб0рцєвъ земли2 нaшеz, ѕл0бою ѓда дhшуща, разори1ти цRковь б9ію ўстреми1шасz. тh же, со мн0жествомъ и3сповёдникwвъ хrт0выхъ зeмлю сиби1рскую костьми2 свои1ми ўстилaху, дeмwнскую дeрзость гони1телей беззак0нныхъ посрами1лъ є3си2. нhнэ, њ всебл7жeнне, со всёми страстотє1рпцы с™0й руси2, въ цRкви нбcнэй торжествyюще, моли2 взeмлющего грэхи2 мjра сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ nнyфрію, глaсъ и7:

С™и1тельскою бл7годaтію свётлw њблечeнъ, ћкw їсаaкъ цэломyдренный, сщ7еннодёйствовати своeю кр0вію пастыреначaльнику хrтY слaвнw предтeклъ є3си2, nнyфріе бGомyдре, цRковь с™yю, ѕл0бою є3ресeй и3 раск0лwвъ ѕлочести1выхъ снэдaемую, и3 богоб0рцами разорsему, ћкw невёсту хrт0ву, страдaньми д0блественэ защищaz, пyть вBрнымъ къ бжcтвенному бGомyдрію ўчeньми твои1ми њблистaлъ є3си2, ћкw стрaжъ недрeмлющій и3 вёрный дрyгъ хrт0въ.

Ще в розробці

Знайшли помилку