Священномученик Онуфрій (Гагалюк), архієпископ Курський і Обоянський, перший єпископ Криворізький

Місяця травня на 19-й день

Народився 2 квітня 1889 року в Люблінської губернії. Його батько Максим був лісничим, мати Катерина (пізніше черниця Наталія) – домогосподаркою. В родині було 6 дітей – 3 хлопчики і 3 дівчинки, вся сім’я жила в невеликому дерев’яному будинку біля лісу, неподалік міста Ново-Олександрія.

У віці 5 років залишився без батька, смертельно пораненого незаконними рубачами лісу, захопленими ним на місці злочину. Вони також спалили будинок лісничого, залишивши його вдову з дітьми (Антон був старшим) без даху над головою. Був прийнятий в сирітський притулок у м. Люблін, де його мати працювала куховаркою. Тут він закінчив церковно-парафіяльну школу. Він вчився добре і тому на гроші притулку був відправлений в Холмське духовне училище.

Зліва направо: єпископи Павло Кратіров, Костянтин (Дьяков), Борис (Шипулін), Євгеній Зьорнов, Онуфрій (Гагалюк), Дамаскін Цедрік, Антоній (Панкеєв). Харків 1927 рік

Закінчив Холмське духовне училище, Холмську духовну семінарію. Під час навчання в семінарії йому явився святий Онуфрій Великий і зцілив його від важкого запалення легень.

Під час навчання в Петербурзькій духовній академії, при переході на 3-й курс, Антонія послали в Холмську Русь в Яблочинський Онуфріївський монастир читати лекції з богослов’я для вчителів, які прибули до монастиря. Під час цієї поїздки він захворів і був при смерті, але йому вдруге з’явився святий Онуфрій Великий і знову зцілив його. Після цього випадку остаточно вирішив присвятити своє життя чернечому служінню. У чернецтві йому було дано ім’я святого Онуфрія.

Закінчив Петроградську духовну академію (1915) зі ступенем кандидата богослов’я (тема кандидатської роботи: «Питання про спасіння в творах Філарета (Дроздова), митрополита Московського»).

5 жовтня 1913 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Онуфрій, був рукоположений в сан ієродиякона, а потім у ієромонаха.

З 15 липня 1915 року – викладач Пастирсько-місіонерської семінарії при Григоріє-Бізюковському монастирі Херсонської єпархії. Під час громадянської війни монастир був розгромлений бандитами, а ієромонах Онуфрій ними викрадений. Місцеві селяни врятували його і відвезли в місто Берислав, де був настоятелем Успенського храму.

1922 – возведений в сан архімандрита і переведений в Кривий Ріг настоятелем Нікольського храму.

В цей час до Онуфрія через його брата Андрія прийшла пропозиція від “обновленського” митрополита Євдокима перейти в “обновленство”. Онуфрій відмовився, не бажаючи зраджувати канонічне православ’я.

23 січня 1923 року хіротонізований у єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії. Через 6 днів після хіротонії був заарештований, перебував у тюрмах Єлисаветграда і Одеси. У травні 1923 року звільнений і висланий в Кривий Ріг, де працював над створенням Криворізького вікаріатства. Активно виступав проти обновленського руху, направляв послання віруючим, писав статті апологетичного, повчального та історичного характеру.

У жовтні 1923 року заарештований, відправлений до Харківської в’язниці. У січні 1924 року звільнений під підписку про невиїзд з Харкова. Продовжував викривати оновленців і вести листування зі своїми духовними дітьми і шанувальниками. Також виступав проти «григоріанського» руху, який виступав проти Патріаршої форми управління церквою і користувався, на перших порах, підтримкою влади.

У грудні 1926 року знову арештований і висланий на Північ (у Кудимкар), де владиці було заборонено читати церковні молитви в храмі під час богослужінь і співати на криласі. На засланні продовжував письменницьку діяльність. У жовтні 1928 року заарештований і поміщений у в’язницю міста Тобольська, звідки його по етапу відправили на заслання в місто Сургут на Обі, а потім у далеке село Уват. Підтримував церковно-політичний курс митрополита Сергія (Страгородського).

В кінці 1929 року переведений до Центральної Росії, обрав для проживання місто Старий Оскол, після чого митрополит Сергій заснував там нову єпархію і призначив владику єпископом Старо-Оскольським. Влада дозволила йому здійснювати богослужіння тільки в одному храмі Старого Оскола і заборонили виїжджати в райони єпархії. Його тричі виселяли з квартири. Паства дуже любила його за благочестя, молитовно-ревне служіння.

У березні 1933 року був заарештований, три місяці перебував у в’язниці міста Воронежа. С 11 серпня 1933 року – єпископ Бєлгородський, керуючий Курською єпархією. З 22 листопада 1933 року – єпископ Курський. З 30 січня 1934 року – архієпископ Курський і Обоянський. І в цій єпархії йому було дозволено служити тільки в одному храмі.

У липні 1935 року заарештований за звинуваченням у створенні контрреволюційного угруповання. Звинувачувався в тому, що занадто часто проповідував (у тому числі критикував теорію Дарвіна), надавав матеріальну допомогу звільненим з ув’язнення священнослужителям, благословляв чернечі постриги. Винним себе не визнав.

4 грудня 1935 р. засуджений до позбавлення волі строком на 10 років. Відправлений відбувати покарання на Далекий Схід, відбував покарання у радгоспі НКВД на станції Середньобіла Амурської області. Разом з ним в таборі відбували покарання й інші священики, у тому числі Віктор Костянтинович Каракулін (1887 – 7 травня 1937), який помер від непосильних робіт і причислений до лику святих у 2000 році.

27 лютого 1938 р. проти нього було порушено нову кримінальну справу, був відправлений у в’язницю в Благовєщенськ Хабаровського краю. 17 березня засуджений до смертної кари, розстріляний 1 червня 1938 року. Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 червня 1993 року причислений до лику місцевошанованих святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання