Місяця жовтня на 31-й день

На виконання наказу Сталіна про арешт духовенства та мирян Руської Православної Церкви, яка по суті була визначена як антирадянська, а отже, і антидержавна організація і в такій якості підлягала знищенню, протягом серпня-вересня 1937 року було заарештовано все духовенство Ново-Карельського та сусіднього Козловського районів Тверської області, багато старост, членів церковних двадцяток і православних мирян, незалежно від того, були вони головами колгоспів, рядовими колгоспниками чи залишилися в одноосібних господарствах.
У той час до підслідних застосовувалися нещадні тортури, і деякі з заарештованих під впливом болісних тілесних страждань обговорювали себе та інших та підписували протоколи, які були складені слідчими; але не всі погоджувалися на це. Одним із таких мужніх пастирів був священик Олексій Сибірський.
Священномученик Олексій народився 17 березня 1870 року в селі Козлове Тверської губернії у сім’ї священика Василя Сибірського. Після закінчення Тверської Духовної семінарії він був висвячений у сан священика до храму рідного села, де прослужив все своє життя до останнього арешту та мученицької кончини. На його очах у 1918 році сталася нещадна розправа більшовиків над селянами, які заступилися за церкву Божу в селі Ніколо-Гніздове. Він пам’ятав, яким урочистим був похорон перших тверських мучеників нашого століття – православних мирян Петра Жукова та Прохора Михайлова.
1929 року о. Олексія заарештували за те, що він не міг вчасно виконати план хлібозаготівель. На виконання цього плану влада дала всього двадцять чотири години, і оскільки священик не встиг за цей час привезти хліб на хлібоздатковий пункт, то був заарештований і засуджений до одного року ув’язнення до виправно-трудового табору та двох років заслання, а все його майно, включаючи особисті речі було конфісковано.
Після повернення о. Олексія із заслання святий архієпископ Фаддей призначив його священиком у село Козлове та визначив благочинним. Влада шукала привід, щоб знову заарештувати священика. Під час весняної сівби 1936 року хтось доніс, що священик молився у храмі “за стаханівську весну”, що було розцінено владою як порушення закону про відокремлення Церкви від держави. Отця Олексія негайно викликали для пояснень з цього приводу до районного управління НКВС. Священик сказав, що “за стаханівську весну” він не молився, а молився про достаток земних плодів, і ці слова були взяті ним зі службовця. Багато разів викликали священика до сільради у зв’язку з тим, що благочестиве місцеве населення неодноразово подавало владі прохання – дозволити ходити будинками з молебнями та іконами.
29 серпня 1937 року НКВС заарештував священика, і його ув’язнили у Тверську в’язницю. Незважаючи на нещадні допити із застосуванням тортур, о. Олексій тримався мужньо і заперечував всі наслідки, що зводилися на нього, напраслини. Допити йшли щодня протягом місяця, іноді слідчі оформляли їх у вигляді протоколів.
11 листопада 1937 року Трійка НКВС засудила благочинного храмів Козловського благочиння священика Олексія Сибірського до розстрілу.