...
Священномученик Олександр Вершинський, пресвітер p1b2nln5a511h0190n104hg5jsls3
Житія святих,  Листопад

Священномученик Олександр Вершинський, пресвітер

Місяця листопада на 25-й день

Священномученик Олександр народився 6 березня 1873 року в селі Кунганове Старицького повіту Тверської губернії у сім’ї диякона Андрія Вершинського. Диякон Андрій був великим шанувальником отця Іоанна Кронштадтського. 22 лютого 1906 року протоієрей Іоанн служив у храмі цвинтаря Упіровичі Новоторзького повіту, і диякон Андрій спеціально приїхав туди, щоб послужити із праведником. 1907 року диякон Андрій пішов за штат за станом здоров’я.
У 1897 році Олександр закінчив Тверську Духовну семінарію і того ж року вступив псаломщиком до Борисоглібського собору в місті Стариці. Одружився з дочкою священика Іллінської церкви в місті Торжку Михайла Микільського Єликоніде. У священика Михайла Федоровича Микольського та його дружини Євгенії Михайлівни народилося тринадцять дітей, у живих залишилося шестеро. Старша дочка Єликоніда народилася 1878 року, молодший син Аркадій – 1900 року. Сім’я була благочестива, Євгенія Михайлівна вирізнялася добротою, чесністю та справедливістю. Після смерті чоловіка вона стала старостою Іллінської церкви.
30 січня 1900 року псаломщик Олександр був висвячений на диякона до Борисоглібського собору в місті Стариці. 6 лютого того ж року він був висвячений на священика до церкви Архістратига Михаїла в селі Михайлівському Тверського повіту. З 20 серпня по грудень 1901 року отець Олександр був законоучителем в Яковлівській земській школі Тверського повіту.
3 грудня 1901 року помер тесть отця Олександра священик Михайло Нікольський, і отець Олександр 10 грудня того ж року був переведений до Іллінської церкви в місті Торжку, в якій прослужив до дня її закриття войовничими безбожниками у 1927 році. З 1902 по 1917 рік він був у Торжку законовчителем в училищі Міністерства освіти.
У отця Олександра та Єликоніди Михайлівни народилося троє дітей – дві дочки, у 1912 та у 1914 роках, і син Микола у 1918 році. Микола під час богослужінь допомагав батькові у вівтарі; з початком Вітчизняної війни він був призваний на фронт до складу 325-го стрілецького полку 14-ї стрілецької дивізії і під час запеклих боїв 11 вересня 1944 пропав безвісти.
Після смерті тестя на плечі молодого священика лягли всі турботи про його численну сім’ю, при тому, що деякі діти були ще малі. В 1920 отець Олександр був нагороджений наперсним хрестом, в 1922 зведений в сан протоієрея.
При наступі гонінь на Російську Православну Церкву отець Олександр анітрохи не засумнівався у обраному ним шляху служіння Богу і, володіючи великим авторитетом серед духовенства та віруючих, був у 1923 році обраний ними першим благочинним 1-го округу Тверського повіту і потім затверджений на цій посаді єпархіальним. . У тому ж році він був призначений благочинним Борисоглібським монастирем у Торжці. 1924 року протоієрей Олександр був нагороджений палицею, 1925 року до 25-річчя його служіння святій Церкві – золотим наперсним хрестом з прикрасами.
Після закриття владою у 1927 році Іллінської церкви архієпископ Тверський Фаддей (Успенський) благословив громаду перейти до Спасо-Преображенського собору в місті Торжці та призначив отця Олександра настоятелем. Тут він прослужив до закриття собору в 1931 році, а потім був переведений до Миколо-Пустинської церкви. 1932 року протоієрей Олександр був нагороджений митрою. У березні 1937 року храм за активної підтримки влади було захоплено оновленцями і протоієрей Олександр залишився без місця.
Всюди розливалося полум’я все більш нещадних гонінь, це ясно бачив і отець Олександр, однак він ні на хвилину не завагався у своєму рішенні продовжувати служіння Церкві. Будучи добре відомий священноначалію, він був запрошений у березні 1937 року до Смоленського храму в селищі Івантіївка Пушкінського району Московської області, де прослужив до дня свого арешту.
1 грудня 1937 року трійка НКВС засудила протоієрея Олександра Вершинського та голови церковної ради Павла Кузовкова до розстрілу, а члена парафіяльної ради Миколи Копнінського – до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
Протоієрей Олександр Вершинський і мирянин Павло Кузовков було розстріляно 8 грудня 1937 року та поховано у безвісній спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою. Мирянин Микола Копнінський був ув’язнений до Маріїнських таборів у Кемеровській області і тут 15 березня 1938 року помер.

Знайшли помилку