Священномученик Олександр Колоколов, пресвітер

Місяця грудня на 16-й день

Священномученик Олександр народився 7 березня 1880 року в селі Микільське-Невір’єве. Олександр закінчив Тверську Духовну семінарію і в 1913 році був висвячений у сан священика до Микільської церкви рідного села. З цим селом і храмом було пов’язане все його життя. Він знав усіх своїх парафіян, нарівні з селянами мав достатнє селянське господарство і у своєму матеріальному становищі не залежав від їхніх пожертвувань. З 1914 року він був дійсним членом Тверського єпархіального Православного Місіонерського товариства. За ревне беззаперечне служіння святої Православної Церкви він був нагороджений в 1928 наперсним хрестом. Перегони, що відновилися наприкінці двадцятих років, на Російську Православну Церкву не минули і о. Олександра. 1929 року скориставшись тим, що о. Олександр був не лише священиком, а й лікарем-гомеопатом, влада оштрафувала його за лікарську практику на тисячу рублів. Через рік його було заарештовано за несплату податків і засуджено до одного року ув’язнення до виправно-трудового табору та трьох років заслання. 1933 року, коли о. Олександр повернувся із заслання, святий архієпископ Фаддей призначив його настоятелем храму в рідному селі. У січні 1937 року влада знову заарештувала його і спробувала звинуватити в тому, що він хрестив дитину нібито в настільки гарячій воді, що обварив її окропом. Суд засудив священика до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, але звинувачення було настільки абсурдним, що справу довелося припинити, і о. Олександра було звільнено. Для своїх парафіян о. Олександр був взірцем православного пастиря. Він бажав сповідництва, жадав Царства Божого, не боявся і самої мученицької кончини. 20 грудня 1937 року співробітники НКВС заарештували о. Олександра, і він був ув’язнений в місті Кашина. Слідчі почали викликати чергових свідків. Один із них показав: — Дзвонів веде релігійну проповідь на території Кімрського та Горицького районів. Щоб відкрити церкву, він кілька разів скликав віруючих. У серпні цього року, коли колгоспникам треба було працювати, він кілька людей з них послав до Москви та Калініну. Причому колгоспники-ходачі з Москви прийшли пішки. Колгоспникам Дзвонів казав: «У вихідні дні працювати не треба, треба йти до церкви». Весною 1937 року, коли тривалий час не було дощів, він колгоспникам казав: «Ось не стали вірити в Бога, Бог вас і карає». В результаті в Іллін день колгоспники на роботу не вийшли, а вимагали винесення ікон на поля. Одразу ж у день арешту слідчий допитав священика. — Будучи класово чужим і судимим, ви вели та вели контрреволюційну агітацію та релігійну пропаганду. Чи підтверджуєте ви це? — спитав він. — Ні, не підтверджую, — відповів священик. — Перелічую вам ще факти вашої контрреволюційної агітації серед населення і вимагаю правильних відповідей на запитання, що задаються вам. — Зі всього перерахованого мені нічого не підтверджую. Церкву я люблю, у Бога вірю. Ніколи ні від віри в Бога, ні від священного сану не зречуся. Такий ревний та безстрашний священик зацікавив начальника Горицького управління НКВС, і він прийшов сам допитати його. — Вам вкотре наводяться факти вашої антирадянської діяльності. Чи визнаєте себе в них винним? — Винним я себе перед радянською владою не визнаю. Я все своє життя присвятив служінню Богу і Йому служив і служитиму, чи буду на волі або в ув’язненні. Як служитель Бога, я повинен дбати про людські душі, про їх спасіння і підготовку до другого пришестя. Я був зобов’язаний вести та вів відповідну релігійну проповідь. За своїми переконаннями я не міг визнавати існуючу владу порад, але їй повинен був підкорятися, оскільки вона попущена Богом… Влада існуюча проводить безбожжя, вона разом із партією комуністів ліквідує та вбиває віру в Бога. Це влада темних сил, сатани. З такою владою я повинен був боротися за свою паству всіма силами, що й робив у міру сили. Від цього я відмовитися не можу за жодних умов. Представники влади на землі зараз – слуги «темних сил». Ось чому визнати себе винним перед такою владою не можу.

27 грудня Трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Протоієрей Олександр Колоколов був розстріляний через день після вироку, 29 грудня 1937 .