Священномученик Миколай Любомуров

Місяця жовтня на 20-й день

Священномученик Микола народився 1862 року в селі Юркіно Пошехонського повіту в родині псаломщика. Закінчив Пошехонське духовне училище та Ярославську духовну семінарію.

Був призначений на службу до села Лацьке Ярославської губернії, де й прожив майже 32 роки.

Отець Миколай став справжнім духовним пастирем для своїх парафіян. Все його життя в Лацькому було наповнене служінням своїй пастві. Він викладав Закон Божий у трикласній земській школі, створив у селі першу в окрузі бібліотеку-читальню для селян, у якій його зусиллями були зібрані книги духовно-морального змісту, російська класика, книги для дітей, газети та журнали. Організував злагоджений церковний хор, у якому співали всі його діти.

Отця Миколу добре знав і цінував архієпископ Ярославський та Ростовський Тихон, майбутній Патріарх Московський та всієї Русі.

20 жовтня (2 листопада) 1918 року був розстріляний каральним загоном латиських стрільців за доносом.

Близькі отцю Миколі селяни радили йому на якийсь час сховатися, пропонували притулок: «Батюшко, піди в будь-яку хату, і будеш цілий». Але отець Миколай, не рахуючи себе винним у чомусь перед владою, не знаходячи можливим залишити паству і своєю втечею дати привід до підозр, відповідав: «Я не чинив жодних злочинного і нічого не боюся».

У відповідь на прохання поховати отця Миколу за християнським звичаєм на третій день із волосного виконкому надійшло розпорядження: поховати негайно і без жодних обрядів. Один із селян надав готову труну, в яку отець Микола був покладений. Софія Петрівна вдягла батька Миколу в рясу, епітрахіль, скуф’ю, вклала в руки дерев’яний хрест з Афона. Незважаючи на заборони, попрощатися з отцем Миколою прийшли багато прихожан, які його шанували.