Священномученик Микола Розов, пресвітер

Місяця грудня на 10-й день

Священномученик протоієрей Миколай Розов народився 1892 року в селі Вороння в Костромській губернії в сім’ї поштового службовця. Після закінчення Ярославської Духовної Семінарії він служив псаломщиком, а в 1916 був висвячений у єрея до Хрестовоздвиженського собору міста Романово-Борисоглебська в Ярославській губернії. Через рік отець Миколай перейшов служити у Воскресенський собор. У 1930 році він був нагороджений саном протоієрея, а в 1938 заарештований.
Насамперед отця Миколу звинуватили у «сильному впливі» на парафіян, чим «добився великої відвідуваності» храму. Дійсно, авторитет священика був дуже великий і не зменшився після арешту. Староста Воскресенського собору, попереджений про те, що далі працювати в церкві небезпечно, відповів, що «його духовник — духовний отець Розов (колишній настоятель собору) заповідав не залишати собор до його закриття, і цей заповіт він має виконати як віруюча людина, жодні репресії його зупинити не можуть, щоб він залишив свою посаду». Крім того, отець Миколай звинувачувався у підривній діяльності, що полягала у виголошенні проповідей, які викривали безбожжя, у незгоді із закриттям церков, у «залученні робітників і колгоспників у релігійні громади», «відволіканні від усього радянського», у «закликах до хрещення», поширення церковної літератури, виховання дітей у релігійному дусі, допомоги засланому та ув’язненому у в’язниці духовенству, а також сім’ям постраждалих від репресій тощо. Урочисте освячення повернутих від оновленців храмів кваліфікувалося як антирадянський випад; здійснення потреб на дому — як «дієва зброя проти безбожжя та комунізму»; молитва про дощ розглядалася як «використання передбачуваного стихійного лиха для зміцнення в народі релігії»; відвідуваність храмів доводила роботу з розкладання колгоспів.
Протоієрея Миколу Розова засудили до 8 років таборів. Під слідством він перебував у Ярославській в’язниці, де його піддали жорстокому катуванню. Священик не підписав жодних свідчень. У жовтні 1938 року він прибув у табір у селищі Катомиш під Солікамськом. 23 грудня того ж року священномученик Микола Розов помер.