Священномученик Микола Родимов, пресвітер

Місяця грудня на 28-й день

Протоієрей Микола Родимов народився 1856 року в Архангельській губернії у священика — отця Данила Родимова. У отця Даниїла було 10 дітей: шість хлопчиків та чотири дівчинки, п’ятеро його синів обрали шлях священнослужителя.
Микола Данилович Родимов закінчив Архангельську Духовну семінарію та отримав посаду наглядача в Архангельському духовному училищі. Під час служби у духовному училищі він одружився з дочкою майора прикордонної служби Глафірою Михайлівною. У 1880 році він був висвячений у єрея і призначений служити в Пуйський прихід у Шенкурсському повіті. Тут він прослужив дев’ять років. Ця парафія була відома своїм запустінням, приїхавши туди, отець Микола насамперед зайнявся благоустроєм храму та прилеглої території. Він оновив оздоблення храму, відкрив церковно-парафіяльну школу, в якій сам став викладати.
Архієрей помітив старанного священика, отець Миколай отримав архіпастирську подяку і незабаром був переведений служити в місто Шенкурск. Тут отець Миколай отримав можливість застосувати свій пастирський та педагогічний талант одразу у кількох навчальних закладах Шенкурска. Спочатку він служив у Шенкурсському Свято-Троїцькому жіночому монастирі, викладав у повітовому училищі, у духовному училищі, працював у Благочинницькій раді та на з’їзді духовенства Шенкурського округу.
Після Шенкурска отець Миколай отримав призначення в Архангельськ. Був законовчителем у школі при Архангельській Духовній Семінарії, членом правління Архангельського Духовного училища, членом правління Архангельського єпархіального свічкового заводу, директором церковно-парафіяльної школи та настоятелем Троїцько-Кузнечівської церкви в Архангельську. Прагненням отця Миколи було охопити своєю пастирською діяльністю людей різних занять, людей у різних життєвих ситуаціях. Особливою його турботою було відвідування лікарень, дитячого будинку, а також солдатів Архангельського батальйону (він займався навчанням нижчих чинів). Він регулярно вів заняття у різних професійних училищах Архангельська. 1908 року отець Микола Родимов був нагороджений саном протоієрея. З 1916 він був духовником міського духовенства.
Після жовтневого перевороту протоієрей Миколай відкрито в церкві засудив повалення і вбивство царя, вів з парафіянами бесіди про зміни, що відбуваються в Росії, висловлюючи переконання, що радянська влада тимчасова. 1920 року отець Микола був заарештований Архангельською ГубЧК. Місяць провів у в’язниці, був засуджений до умовного терміну та звільнений. На початку 20-х років отець Миколай виступив проти обновленства. Архангельськ був місцем заслання репресованих радянською владою священнослужителів, серед яких було багато архієреїв. У своєму храмі отець Миколай часто богослужив у співслужінні майбутніх священномучеників.
У 1930 році Троїцько-Кузнечівська церква Архангельська була закрита та переобладнана під гуртожиток та інші суспільно-культурні потреби. Стоячи біля воріт церковної огорожі, протоієрей Миколай проводив поглядом ікони, що відвозилися на спалення. Велике було потрясіння від святотатства, яке не осмислити, не пояснити. Свято-Троїцькому храму отець Миколай віддав 25 років. Ще довгий час, як згадували близькі, отець Миколай був наче втрачений. Незабаром настоятель із сім’єю було вигнано і зі священичого дому, а сам будинок було знесено через непотрібність.
Після закриття Троїцької церкви отець Миколай перейшов служити до цвинтарного храму. Наприкінці 1930-го року 73-річний протоієрей Микола пішов на спокій, проте пастирське служіння не залишав, служив до останнього арешту, який пройшов у грудні 1937 року, коли отцю Миколі був 81 рік. На шостий день після арешту відбувся єдиний допит священика. На допиті отець Микола мовчав. Від нього вимагали визнати, що він займався контрреволюційною діяльністю. На це священик коротко відповів: «Жодною контрреволюційною діяльністю ніде і ніколи не займався». 10 січня 1938 року протоієрея Миколу Родімова розстріляли.