...
Священномученик Микола Крилов, пресвітер p1dorhbtecvjb10sc1b0g41k1psc3
Житія святих,  Листопад

Священномученик Микола Крилов, пресвітер

Місяця листопада на 28-й день

Священномученик Миколай народився 26 квітня 1875 року у селі Петрівському Верейського повіту Московської губернії у сім псаломщика Василя Федоровича Крилова. Микола закінчив 3 класи Звенигородського Духовного училища і був призваний на військову службу, яку проходив як писар.
26 березня 1896 року єпископ Можайський Тихін (Ніканоров) визначив Миколу Васильовича на посаду листодавця Московської єпархіальної училищної ради Кирило-Мефодіївського братства, оскільки, повернувшись із військової служби, той побажав служити у духовному відомстві. Одночасно, з 1 вересня 1898 року і до 10 червня 1900 року, Микола Васильович працював учителем-вихователем при Василе-Кесарійській церковноприходській школі та у притулку парафіяльного піклування тієї ж церкви у Москві.
30 травня 1900 року Микола Васильович був призначений псаломщиком до Казанської церкви села Подлипиччя Дмитрівського повіту Московської губернії. З вересня того ж року Микола Васильович став керувати спільним церковним співом під час богослужінь та вести позабогослужбові співбесіди з народом. 24 січня 1909 року він був висвячений на диякона до Спаської церкви Спасо-Влахернського монастиря. 1911 року він став слухачем Московських єпархіальних місіонерських курсів. З 1912 року диякон Микола почав керувати загальноприходським співом, запровадженим на його пропозицію в обителі. Під час Першої світової війни диякон Микола ніс послух духовної опіки про поранених, розміщених у монастирському лазареті та лазареті духовенства, і регулярно проводив з ними релігійно-просвітницькі читання та співбесіди. З 23 грудня 1915 року диякон Микола став законовчителем у Ново-Спасському Деденівському початковому училищі. 16 травня 1917 року на загальних благочинницьких зборах його було обрано членом благочинницької ради та депутатом від благочиння на Московський єпархіальний з’їзд духовенства та мирян.
21 вересня 1921 року єпископ Дмитровський Серафим (Звездинський) звів диякона Миколу в сан протодіакона. У 1925 році єпископ Серафим висвятив його у священика до Спаської церкви Спасо-Влахернського монастиря і призначив настоятелем храму та духовником сестер обителі. У 1928 році монастир був закритий, влада вирішила закрити Дмитрівську цвинтарну церкву і пристосувати її під електростанцію, а також використовувати дзвіницю Спаської церкви під водонапірну вежу. Прихожани та сестри обителі склали прохання з проханням не робити цього. Це прохання владі до Москви відвіз батько Микола. Проте ті відмовилися задовольнити прохання віруючих.
На початку 1930-х років отець Миколай був зведений у сан протоієрея.
Протоієрей Миколай продовжував служити в Спаській церкві, багато черниць після закриття обителі оселилися в прилеглих селах і ходили на служби до Спаської церкви, і отець Миколай як і раніше залишався їх духовником. У Спаській церкві були частки мощей багатьох святих, і отець Миколай зазвичай служив служби в дні їх пам’яті. Віруючі знали це і просили суто помолитися за них у цих святинь, що потім було поставлено священикові у провину.
У 1935 році влада закрила Спаську церкву, і отець Миколай перейшов служити до храму в село Батракове.
13 серпня 1936 року протоієрей Микола був заарештований і ув’язнений до Бутирської в’язниці.
2 грудня 1936 року Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила батька Миколу до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до Карлагу.
1942 року дружина отця Миколи отримала з табору листівку, написану чоловіком, де поверх його тексту було надписано: «Ваш батюшка, батько протоієрей Миколай, мирно спочив у ніч з 11 на 12 грудня». Напередодні він був обібраний карними злочинцями і змерз.

Знайшли помилку