Священномученик Миколай Красовський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 18-й день / травня на 19-й день (Собор новомучеників, що в Бутові постраждали) (перехідна)

Священномученик Миколай народився 7 травня 1876 року в селі Воїнова Гора Покровського повіту Володимирської губернії в сім’ї священника Костянтина Красовського і його дружини Надії, доньки священника Симеона Малініна, предки якого понад століття служили священниками в цьому селі. Миколай Костянтинович закінчив Володимирську духовну семінарію і до 1914 року був учителем у Городищівській школі при станції Усад, розташованій за кілька кілометрів від його рідного села. З початком Першої світової війни він був узятий в армію і служив санітаром у 10-му зведеному госпіталі в Москві. Після закінчення війни Миколай Костянтинович повернувся працювати до школи в селі Городища. У 1922 році храм у селі закрили і перетворили на клуб; влада почала примушувати вчителів, щоб ті водили в клуб учнів. За відмову виконати блюзнірське розпорядження влади Миколая Костянтиновича було зі школи звільнено.
У 1924 році Миколай Костянтинович був висвячений на диякона до Успенського храму в селі Воїнова Гора. Священником у храмі служив його брат, протоієрей Олександр Красовський. У 1931 році отець Олександр тяжко захворів і незабаром помер. Цим скористалися обновленці. Православний архієрей призначив сюди священником отця Миколая Поспєлова, але влада за порадою обновленців відмовила йому в реєстрації, і обновленці захопили храм. Диякон Миколай, незважаючи на погрози обновленців ув’язнити його в Соловецькому концтаборі, відмовився з ними служити, і владика направив його до храму великомученика Никити в село Кабанове, де служив благочинний церков Орєхово-Зуєвського району протоієрей Василій Максимов.
Отець Миколай зі смирення на все життя хотів залишитися в сані диякона, але владика умовив його прийняти сан ієрея. У 1932 році диякона Миколая висвятили на священника до тієї ж церкви. У 1936 році його було переведено до храму великомученика Никити в село Дровосеки Оріхово-Зуєвського району.
Священник Микола Красовський жив один, проводячи від днів юності цнотливе життя. Це був чернець без постригу, який виконував чернечі правила без зовнішніх обітниць. Він з особливою ретельністю брався за молитовні труди, прикрашаючи свою душу в подвигах посту і пильнування; в любові до людей він намагався досконало виконати заповідь Христову, співчуваючи тим, хто в біді, та нужденним, поспішаючи на добродійність. У цей час безліч людей, будучи позбавленими владою хлібних карток, залишилися без засобів до існування. Отець Миколай допомагав їм продовольством.

18 січня 1938 року отець Миколай відслужив всенічну під Богоявлення і тієї самої ночі його заарештували й помістили до Таганської в’язниці в Москві.
— Обвинувачений Красовський, слідство має дані про те, що ви серед населення і вірян проводили антирадянську агітацію, спрямовану проти заходів радянської влади. Ви визнаєте це? — запитав слідчий.
— Ні, цього я не визнаю, — відповів священник.
— Ви свідчите неправду. Слідству відомо про те, що ви влітку 1937 року агітували проти нової конституції, поширюючи про неї наклеп.
— Ні, цього я також не визнаю.
— Ви знову свідчите неправду. У червні 1937 року ви поширювали наклеп про колгоспи, про нібито погане життя в колгоспах.
— Цього я також не визнаю.
— Слідству також відомо, що ви вели повстанську агітацію серед жителів села Воїнова Гора. Чи визнаєте ви це?
— Цього також не було. І взагалі, ніякої антирадянської агітації я не вів, — відповів священник.
На цьому допити було закінчено, а через день і саме слідство. 25 січня 1938 року трійка НКВС засудила отця Миколая до розстрілу. Священника Миколая Красовського було розстріляно 31 січня 1938 року, його поховали в спільній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.