Житія святих,  Січень

Священномученик Миколай Бежаницький

Місяця січня на 1-й день

Священномученик Миколай Степанович Бежаницький народився 1859 року в Соонтазькій волості Лифляндської губернії в сім’ї священника. Після закінчення Ризької духовної семінарії його висвятили на священника і призначили у Воронейську парафію (Варнья). Через два роки отець Миколай був переведений у Керкау (Кергу) Перновського (Пярнуського) повіту, в 1891-1904 роках служив у Катерининській церкві у Верро (Виру), в 1904-1908 роках – у Фелліні (Вільянді), а з 1908 року і до своєї мученицької кончини був настоятелем естонської православної парафії святого Георгія в Юр’єві (Тарту).

Отець Миколай був чуйним, винятково добрим і поблажливим. Якщо він міг хоч чимось допомогти, він без довгих роздумів спрямовувався до дії. У Фелліні отця Миколая двічі обирали виборщиком до Державної Думи. Це свідчить про загальну симпатію і довіру до нього в місті, яке вважалося центром лютеранства. Широко відомі були нестяжательність і благодійність отця Миколая. Він часто служив і здійснював треби безоплатно.

У 1905-1906 роках, коли в Прибалтиці діяли каральні загони для приборкання революції, отець Миколай підносив свій голос із закликом бути милосердними до безневинних людей, які опинилися втягнутими в революційний рух.

Незабаром після того, як у грудні 1918 року до Юр’єва увійшли більшовики, було наказано припинити богослужіння під страхом смерті. 5 січня 1919 року отець Миколай вів службу, найімовірніше, без дозволу влади. Його заарештували і відвезли в будівлю Кредитного банку, де священномученик перебував до своєї смертної кари. Отець Миколай був розстріляний 14 січня 1919 року.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.