Священномученик Михаїл Нікологорський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 17-й день (перехідне) / жовтня на 21-й день — Собор новомучеників і сповідників землі Карельської (перехідне)

Священномученик Михаїл народився 1883 року в селі Гребнево Щолковської волості Богородського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Михаїла Нікологорського, який служив у Микільській церкві в Гребневі. Після закінчення духовного училища Михаїл Михайлович з 1902 року став служити псаломщиком у храмі в ім’я Іоанна Предтечі в селі Фряново Аксьоновської волості Богородського повіту. 1917 року Михаїла Михайловича було висвячено на диякона до цієї церкви, а 1921 року — на священника. У цьому храмі отець Михаїл прослужив до свого арешту.
У 1937 році, після того, як було віддано секретний наказ про початок масових арештів, оперуповноважений Щолковського відділу НКВС допитав свідків, котрі могли дати показання про священника Михаїла Нікологорського. Один із жителів села Фряново показав, що отець Михаїл в розмові про життя за радянської влади нібито говорив, що він перший час боявся, що за радянської влади народу православного мало буде, не будуть до церкви ходити. Але виявилося навпаки, православні ходять до церкви. Не всі ще з глузду з’їхали. А скоро і всі порозумнішають, адже радянська влада — це явище тимчасове, це як багаття — поки сухе, горить, а як намокне, то й згасне. Свідок також показав, що, коли в 1931-1932 роках влада хотіла закрити церкву, священник збирав у храмі вірян, організовував із них бригади, які ходили селами та збирали підписи, щоб храм не було закрито.
Як свідка викликали диякона Предтеченської церкви Михаїла Тихомирова, котрий зняв сан, він сказав, що добре знає священника Михаїла Нікологорського, оскільки той служив у Фрянівській церкві псаломщиком, а сам він дияконом. Свідок показав, що 1918 року він сану зрікся, а Нікологорський залишився служити. “Політичні погляди Нікологорського антирадянські, оскільки Нікологорський систематично висловлює свої невдоволення існуючим ладом… Мені не раз траплялося доводити йому, що він говорить неправильно, але Нікологорський залишався при своїх поглядах”.
Як свідка було допитано голову сільради, котра жила у Фрянові по сусідству з отцем Михаїлом, вона показала: “У вересні 1937 року біля Нікологорського було організовано збіговисько, куди з’явилися затяті віросповідниці та півчі церковного хору. Останні виробляли всілякі співи церковних молитов і пісень. Після закінчення Нікологорський, звертаючись до присутніх, сказав: «Моліться більше. Головне, Бога не забувайте»”.
Отця Михаїла заарештували 5 грудня 1937 року і відразу ж допитали. Згодом перевезли до Таганської в’язниці в Москві. 7 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Михаїла до десяти років ув’язнення у виправно-трудовий табір.
Отця Михаїла відправили на загальні роботи до табору на Біломорсько-Балтійському каналі, і він прожив там недовго. Священник Михаїл Нікологорський помер в ув’язненні 2 березня 1938 року і був похований у безвісній могилі.