Місяця лютого на 26-й день

Священник Михайло Михайлович Лисицин народився 19 жовтня 1862 року в селі Екшур Рязанського повіту Рязанської губернії в сім’ї священника. Після закінчення Рязанської духовної семінарії 1883 року вступив на службу викладачем у сільську Задне-Пілевську школу Рязанської губернії. У 1885 році висвячений на диякона, потім на священника і визначений у Троїцький храм села Катино Скопинського повіту Рязанської губернії.
У 1895 році прибув до місця свого нового служіння – у Владикавказьку єпархію, де служив у станиці Кисловодській. Діяльність пастиря була відзначена Святійшим Синодом, який нагородив його 11 травня 1902 року Біблією “за ревні труди й турботи про виховання дітей”. У 1907 році отець Михаїл перейшов до Ставропольської єпархії, ставши третім священником у селі Олександрівському, а 1912 року його призначили до Миколаївського храму станиці Усть-Лабинської Кубанської області.
22 лютого 1918 року, в день вступу в станицю більшовицьких військ, був заарештований, а 26 лютого вбитий ними ж. Відомо, що його мучили протягом трьох днів із п’ятниці до неділі. Коли тіло було знайдено, на ньому виявилося більше десяти ран, голова була порубана на шматки. Червоноармійці заборонили його поховання, але вдова отця Михайла змогла знайти кошти й викупити тіло для поховання.
4 травня 2017 року Священний Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення про зарахування імені священника Михаїла Лисицина до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської, зі звершенням пам’яті 11 березня (26 лютого).