Священномученик Михаїл Попов, пресвітер

Місяця лютого на 13-й день

Священномученик Михайло народився 22 лютого 1878 року в селі Підлісна Слобода Луховицького повіту Рязанської губернії в сім’ї священника Михайла Попова; тут хлопчик прожив до шестирічного віку, коли його батька перевели служити до храму в селі ГАРЯТОВО того ж повіту.
Михайло закінчив сільську школу і вступив до Зарайського духовного училища, а після його закінчення – до Рязанської Духовної семінарії. Закінчивши 1894 року семінарію, його направили викладачем Закону Божого до Кутуківської церковнопарафіяльної школи Зарайського повіту. У 1896 році він був переведений викладачем Закону Божого у Вакинське земське училище Зарайського повіту. У 1902 році Михайла Михайловича висвятили на священника до Введенської церкви в селі Жилконці Зарайського повіту. У січні 1917 року отець Михайло перейшов служити до храму Різдва Христового в селі Нижнє Маслове Луховицького повіту[1]. Отець Михайло рано овдовів, під його опікою залишилося двоє дітей, і йому допомагала по господарству сестра.
У липні 1937 року на засіданні правління колгоспу, пленуму сільради та комсомольської організації ухвалили закрити церкву в селі Нижнє Маслове, а для затвердження цього рішення зібрали схід жителів села. Священник звернувся до віруючих жителів із роз’ясненням, що місцева влада не може закрити храм без їхньої згоди, і просив прийти всіх на збори. Коли було відкрито загальні збори, на які прийшли всі віряни, то більшість виступила проти закриття храму, і його закрити не вдалося.
У лютому 1938 року співробітники НКВС допитали голову сільради та деяких свідків. Голова сільради показав, що він викликав священника в сільраду, щоб вручити йому документ про самооподаткування, скільки той мав сплатити податків. Сума податку здалася священнику настільки високою, що він від несподіванки заявив: “Я ваш закон не визнаю, адже я стара людина і я платити не буду, я цей закон не розумію, адже згідно з конституцією всі рівні, адже колгоспники платять по 20 рублів, а чому ж мені виписали платити 150 рублів, – значить, конституція це не закон, а папір, і правди в ній немає”.
17 лютого 1938 року отця Михаїла заарештували й одразу ж допитали.
– Ви обвинувачуєтеся в контрреволюційній агітації проти існуючого ладу, у непокорі радянським законам; ви висловлювали терористичні наміри щодо керівників ВКП(б), уряду і членів ВКП(б), – заявив слідчий.
– Я контрреволюційною агітацією не займався і ніколи не виходив із підпорядкування радянських законів, а також ніколи терористичних намірів проти вождів ВКП(б), уряду і членів ВКП(б) не висловлював, у чому і не визнаю себе винним, – відповів священник.
На цьому допити було закінчено, і отця Михайла помістили під варту в коломенську в’язницю. 21 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Михайла до розстрілу; для виконання вироку його перевели в Таганську в’язницю в Москві. Священника Михаїла Попова було розстріляно 26 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.