Священномученик Максим Богданов

Місяця травня на 19-й день

Священномученик Максим народився 13 серпня 1885 року в селі Борки Тюменського повіту Тобольської губернії в сім’ї селянина Петра Богданова. Закінчивши три класи сільської школи, Максим працював у своєму господарстві; 1924 року він став служити в храмі псаломщиком; 1928 року – був висвячений на священика і служив у храмі в селі Бугуртак Курагинського району Красноярського краю.
Після організації на початку 1930-х років колгоспів влада від одноосібників, які не ввійшли до колгоспу, стала вимагати, щоб вони повністю засівали відведену їм землю, але тільки рекомендованими самою ж владою зерновими культурами. Причому насіння селяни-одноосібники повинні були купувати за свій рахунок. З досвіду минулих років селяни знали, що, скільки не сій, восени влада забере майже весь врожай, мало що залишиться для прожитку сім’ї і нічого не залишиться для посіву на наступний рік – і їм знову доведеться купувати насіння власним коштом і майже завжди в борг. Через відсутність насіння частина селян у селі Бугуртак відмовилася засівати свої поля навесні 1933 року, і співробітники районного відділу ОДПУ, розцінивши це як антидержавну змову, ухвалили рішення заарештувати їх і священика.
16 квітня 1933 року отця Максима і п’ятьох селян заарештували й ув’язнили в районній в’язниці. Селяни підтвердили, що вони відмовилися від посіву, призначеного одноосібникам, і підписалися під протоколами свідчень, у яких ішлося про те, що їхніми діями керував парафіяльний священик і що начебто отець Максим їм казав: “Довго будеш згадувати старі часи: гарно жив народ, усього було вдосталь, кожний порядний мужик мав стадо худоби, повні засіки хліба. А зараз подивишся на життя – сумна картина виходить: мужиків усіх обібрали, накладають непосильні податки, все “дай” і без кінця “дай”. Зараз ґрунтовно натискають на посівну, але ж треба подумати, що мати-земля хліб народить один раз на рік, а хлібозаготівлі вимагають кілька разів”.
Усі заарештовані селяни визнали себе винними, і тільки священик на запитання, чи визнає він себе винним, категорично відповів, що винним себе не визнає. Було влаштовано очну ставку священика з одним зі свідків, але й тоді отець Максим твердо сказав, що в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнає, “оскільки такими справами не займався”.
13 травня 1933 року особлива трійка ПП ОДПУ Запсибкраю засудила селян до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, а священика – до десяти років. Їх відправили етапом до Мінусинська і тут, вишикувавши перед воротами табору, зачитали вирок.