Священномученик Костянтин Богословський, пресвітер

Місяця вересня на 6-й день

Священномученик протоієрей Костянтин Богословський народився 1871 року в селі Борисоглібському Вологодської губернії в сім’ї священика. Закінчив Вологодську Духовну Семінарію і Казанську Духовну Академію, і 1895 року його висвятили в сан священика. Усе життя отець Костянтин викладав: у єпархіальному жіночому училищі у Вологді, у духовному училищі в Усть-Сисольську, де він був учителем російської та церковно-слов’янської мови, чистописання й арифметики, у Вологодській Духовній Семінарії, в якій він був призначений викладачем на кафедрі історії церковного розколу. 1917 року священик Костянтин Богословський був учасником Всеросійського Собору духовенства і мирян у Москві. І після брав участь у Священному Соборі Російської Православної Церкви 1917-1918 років. У 1921 році отець Костянтин був заарештований разом з архієпископом Великоустюзьким Олексієм (Бєльковським) і двома іншими членами єпархіальної ради за звинуваченням в організації “незаконного” збору коштів на церкву. Його засудили до 5 років позбавлення волі, але незабаром звільнили за амністією. Отець Костянтин продовжив служіння в місті Великий Устюг. Наступного року його знову заарештували і засудили до 2 років ув’язнення в Архангельському концтаборі. В обвинувальному висновку сказано, що священик Богословський “гальмував дослідження іконних риз… наслідком чого було хвилювання серед устюзьких громадян… Така його поведінка вказує на прихильника “Тихоновщини”, який відкрито став на бік контрреволюції”. З 1923 по 1925 рік отець Костянтин перебував у Соловецькому таборі, а потім – на засланні в Архангельську. Повернувшись із заслання, він служив у Вологодських храмах і був головою Вологодської єпархіальної ради. Востаннє протоієрея Костянтина Богословського заарештували у Вологді в липні 1937 року. В обвинуваченні зазначено, що він “проводив активну контрреволюційну діяльність, поширював провокаційні чутки, пропагував фашизм, … збирав відомості про закриті церкви і репресованих служителів культу, про що інформував митрополита Сергія. За його ініціативою була написана наклепницька в антирадянському дусі скарга до ВЦВК РРФСР про нібито незаконне закриття Богородського кладовища”. Священномученика засудили до смерті і розстріляли 20 вересня 1937 року у Вологді.