Священномученик Констянтин Соколов, пресвітер

Місяця березня на 12-й день.

Священномученик Костянтин народився 3 травня 1875 року в селі Люберці Московського повіту Московської губернії в сім’ї диякона Михайла Соколова. У 1896 році Костянтин закінчив Московську Духовну семінарію і був висвячений на священика. До 1936 року він служив у Преображенському храмі в селі Люберці, а з 18 червня 1936 року став служити в храмі на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Смоліно Верейського району.
У жовтні 1937 року співробітники НКВС допитали чергових свідків і ті показали, що священик Костянтин Соколов агітує за Церкву, закликає до віри в Христа і праведного життя, ставлячи за приклад Марію Єгипетську. 20 вересня, після всенічної під свято Різдва Пресвятої Богородиці, він повідомив вірянам, що звертався до НКВС по дозвіл ходити по парафії з молебнями, але такого дозволу не отримав, і тому просить прихожан приходити служити молебні в храм. Він тоді ж сказав, що звертався і до голови сільради, щоб той дозволив служити молебні, не ставлячи до відома районну владу, але той відмовив. Посилав він і членів церковної ради збирати підписи колгоспників під клопотанням на дозвіл іти з хресним ходом, але теж безуспішно.
17 листопада 1937 року отець Костянтин був заарештований. Перший час його утримували в можайській в’язниці, а потім перевели в Таганську в’язницю в Москві.

– Слідством встановлено, що ви у вересні цього року з приводу сталінської конституції висловлювалися, що в законах радянської влади написано, що служити в церкві, ходити навколо церкви з хресними ходами і по домівках колгоспників дозволяється, а на ділі ходіння забороняють. Чи підтверджуєте ви, що була така розмова? – запитав священика слідчий.
– Так, така розмова була з головою сільради після того, як до мене звернулися парафіяни з проханням іти хресним ходом навколо церкви. Я запитував голову, чому не можна у свята ходити навколо церкви… на ходіння навколо церкви дозволу не потрібно. Але про сталінську конституцію я нічого не говорив.
– Витлумачуючи конституцію в антирадянському дусі, ви говорили, що в конституції написано про свободу вуличних ходів, а на ділі не дають ходити з молебнями. Чи підтверджуєте ви це?
– Ні, не підтверджую. Такого я не говорив.
– Ви посилали членів церковної ради збирати підписи під клопотанням про дозвіл ходити з молебнями по домівках колгоспників?
– Церковна рада звернулася до мене з проханням ходити з молебнями; я ж сказав, що це справа віруючих. Церковна рада зібрала підписи, староста прийшов до мене, і я звернувся до сільради, але там мені відмовили.
25 листопада 1937 року трійка НКВС засудила отця Костянтина до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 9 січня 1938 року священик прибув у Сусловське відділення Сиблагу НКВС. Священик Костянтин Соколов помер в ув’язненні від голоду і непосильної роботи 25 березня 1938 року і був похований у невідомій могилі.