Священномученик Іоанн Павловський, пресвітер

Місяця вересня на 6-й день

Священномученик Іоанн Петрович Павловський народився 28 січня 1876 року в селі Поповонаволоцькому Шенкурського повіту Архангельської губернії в сім’ї священика.
У 1892 році він закінчив Шенкурське Духовне училище, а в 1893 році був звільнений з I класу Архангельської Духовної семінарії.
14 серпня 1893 року Івана Петровича було визначено псаломщиком до Усть-Кожвинської Петропавлівської церкви, а 13 вересня 1894 року переведено до Бакуринської Спасської церкви.
У 1900 році майбутній священномученик у випробувальній комісії при Архангельській Духовній семінарії склав іспит на диякона і 19 березня 1900 року його висвятили на диякона, за старанність його залишили на посаді псаломщика Бакуринської Спаської церкви.
У липні 1901 року отець Іоанн був усунутий з посади, але взимку – 19 грудня 1901 року – його призначили псаломщиком Замеженської Зосимо-Савватіївської церкви.
9 серпня 1908 року отець Іоанн був допущений і до диякона, а 15 лютого 1910 року затверджений на посаді диякона Усть-Цилемського Нікольського собору.
23 липня 1912 року у випробувальній комісії при Архангельській Духовній семінарії диякон Іоанн склав іспит для прийняття сану священика. Витримавши серйозний іспит, 25 серпня 1912 року його висвятили на священика до Мошьюгської церкви в ім’я Собору Пресвятої Богородиці.
У 1894-1901 роках він був законовчителем Бакуринської Церковно-парафіяльної школи, а в 1912-1918 роках працював законовчителем Мош’юзького однокласного сільського училища. Після 1918 року, імовірно, служив священиком Мошьюгської Богородицької церкви.
У 1933 році отець Іоанн Павловський перебував під слідством органів НКВС за підозрою в приховуванні цінностей, але до суду не притягувався.
З 1935 року проживав у селі Велике Галово Іжемського району, служив священиком, але недовго.
30 червня 1937 року священика заарештували, утримували в Іжемській в’язниці. Його звинувачували, зокрема, в тому, що “проводить контрреволюційну агітацію серед колгоспників, висловлюючи про швидку зміну існуючого ладу і падіння радянської влади, вихваляє Гітлера”. Отець Іоанн Павловський був засуджений 16 вересня 1937 року до вищої міри покарання. Мученицьку кончину через розстріл він прийняв у селі Іжмі 19 грудня 1937 року.
Священний Синод Ухвалою від 6 жовтня 2001 року зарахував ієрея Іоанна Павловського до лику святих і до Собору новомучеників і сповідників Руських ХХ століття.