Священномученик Іоан Тихомиров

Місяця лютого на  4-й день

Священномученик Іоанн народився 13 серпня 1876 року в місті Володимирі в родині чиновника Петра Тихомирова. Обравши шлях служіння Церкві, Іван 1897 року закінчив Володимирську Духовну семінарію і був висвячений на священика до Покровського собору в місті Меленки Володимирської губернії, в якому він прослужив до 1930 року. Цього року він був направлений служити до храму в селі Воспушка Петушинського району Володимирської області, а 1932 року знову повернувся до Покровського собору і служив тут до 1933 року, коли його перевели до храму в Коробовському районі Московської області. За багаторічне бездоганне служіння отець Іоанн був зведений у сан протоієрея. У 1936 році священик був направлений у Казанську церкву в село Петровське Шатурського району Московської області. Оселився він у місцевого жителя, який працював машиністом паровоза; згодом, коли священика було заарештовано, він охарактеризував отця Іоанна представникам влади як високоморальну людину і сказав, що він ніколи не чув, щоб той займався антирадянською діяльністю або обмовляв радянську владу.
На початку 1938 року Шатурський райком партії ухвалив рішення про закриття Казанського храму, де служив отець Іоанн, і місцевий секретар парторганізації почав шукати, як це зробити; за наявності священика, який служить у храмі, це здавалося йому складно здійсненним. Наприкінці січня 1938 року він зайшов до місцевого співробітника НКВС порадитися, як закрити храм, на що той відповів, що все оформить, тільки треба зайти розписатися. Наступного дня секретар парторганізації та місцевий пенсіонер-безбожник зайшли до співробітника НКВС і розписалися в протоколах, не читаючи їх і не надаючи цьому жодного значення. Таким чином лжесвідчення були готові, і 26 січня 1938 року протоієрея Іоанна було заарештовано і наступного дня допитано. Свідчення свідків були оформлені, і слідчий не надто домагався підтвердження їх від священика, запитавши лише його, чи визнає він себе винним, на що той відповів, що не визнає. Слідчий повторив своє запитання, і отець Іоанн удруге сказав: “Заявляю, що ніякої контрреволюційної діяльності я не займався і винним у цьому я себе не визнаю”.
11 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Іоанна до розстрілу. Протоієрея Іоанна Тихомирова було розстріляно 17 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.