Священномученик Григорій Воінов, пресвітер

Місяця листопада на 25-й день

Священномученик Григорій народився 26 січня 1875 року у селі Теплий Стан Московської губернії у сім’ї псаломщика Олександра Воінова. Після закінчення 1898 року Віфанської Духовної семінарії він вступив учителем до церковноприходської школи при храмі Казанської ікони Божої Матері біля Калузької брами. Одружився, згодом у них із дружиною народилося шестеро дітей.
27 червня 1900 року Григорій Олександрович був висвячений на сан священика до Троїцької церкви в селі Теплий Стан, де прослужив до 1931 року.
1922 року під час вилучення церковних цінностей отець Григорій заперечив проти вилучення із храму срібного хреста, пожертвуваного храму у ХVII столітті. Того ж дня уповноважений комісії з вилучення церковних цінностей направив повідомлення до повітового відділу міліції, в якому писав: «Під час вилучення церковних цінностей із Троїцької церкви на мої слова, що цінності йдуть для допомоги голодуючим, священик у присутності всіх громадян розпочав антирадянську агітацію, застосовуючи слова, що золото та срібло ви переливаєте собі на портсигари. Прошу вжити до нього заходів».
На підставі цього повідомлення начальник районного відділення міліції 6 травня 1922 року наказав заарештувати священика. Того ж дня отця Григорія заарештували і 16 травня допитали. На запитання слідчого священик відповів: «Під час вилучення з нашої церкви Святої Трійці у нас брали срібний хрест, у якому вагою близько півфунту. Цьому хресту близько трьохсот років. Я почав просити, щоб хрест нам залишили, тому що все одно за кордоном в Америці або ще десь його переллють на портсигар, а для нас він є старовиною дуже цінною. Жодної агітації проти вилучення цінностей я не вів».
Справа була передана до Революційного суду. На процесі, що відбувся в листопаді – грудні 1922 року, батько Григорій винним себе не визнав, повторивши свої свідчення, дані на попередньому слідстві. Щодо звернення Патріарха Тихона, то «я його не отримував, а тому не оголошував. Агітації я ніякий і ніколи не вів. Вилучення пройшло спокійно. Сиджу у в’язниці восьмий місяць. Прошу суд повернути мене до моєї родини».
Революційний суд засудив отця Григорія до трьох років ув’язнення. Спочатку він сидів у внутрішній в’язниці ОГПУ на Луб’янці, потім у Лефортівській та Таганській в’язницях у Москві. Через сім місяців влада звільнила його.
В 1924 отець Григорій був нагороджений наперсним хрестом, в 1928 зведений в сан протоієрея.
20 червня 1931 року протоієрей Григорій було переведено до Михайло-Архангельського храму в селі Кубинка Звенигородського району.
27 листопада 1937 року отця Григорія було заарештовано і ув’язнено в Таганську в’язницю у Москві. Його звинуватили в тому, що він начебто прийшов 25 жовтня 1937 року на стадіон «Кубинський взуттьовик» на мітинг, присвячений висуванню кандидатів до Верховної Ради. Коли почали обговорювати кандидатуру голови НКВС Миколи Єжова, священик махнув рукою і сказав: «Але наших людей не намітять. Радянська влада планує своїх людей. Мені тут робити нема чого». А потім щось буркнув і пішов.
Вночі 29 листопада слідчий допитав священика і зокрема запитав його, за що він заарештовувався раніше. Отець Григорій відповів:
– Вдруге я був притягнутий до відповідальності у 1923 році за нанесення побоїв корові. Був суд, за судом я був виправданий як невинний.
– З ким ви підтримуєте зв’язок? – спитав слідчий.
– Із братом Петром, який служить священиком у селі Покровському Наро-Фомінського району. Я зрідка буваю в нього і він буває в мене. Більше ні з ким зв’язку я не підтримую.
– Ви звинувачуєтеся у провадженні контрреволюційної діяльності. Вимагаю від вас відвертих свідчень по суті висунутого вам звинувачення.
– Винним у проведенні контрреволюційної діяльності я не визнаю себе, – відповів священик.
На цьому допит було закінчено. 3 грудня трійка НКВС засудила його до розстрілу. Протоієрей Григорій Воїнов був розстріляний 8 грудня 1937 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.