Священномученик Григорій Троїцький, пресвітер 633936d2b4227157203302
Житія святих,  Вересень

Священномученик Григорій Троїцький, пресвітер

Місяця вересня на 15-й день

Священномученик Григорій Йосипович Троїцький народився 1 жовтня 1870 року в селі Громок Моршанського повіту Тамбовської губернії (нині Башмаковський район Пензенської області) в сім’ї священнослужителя. Після закінчення Ставропольської Духовної семінарії 22 липня 1892 року визначений псаломщиком до Введенської церкви в станиці Пашковській Кубанської області. З 1894 по 1896 рік – учитель у церковній школі в станиці Должанській тієї ж області. 20 серпня 1895 року висвячений на диякона, 22 липня 1896 року – на ієрея до Покровської церкви села Сандата Медвеженського повіту Ставропольської губернії. Також обіймав посади завідувача і законовчителя церковних шкіл цього села, а з 1897 року – протисектантського і протибуддійського (1898-1901) місіонера в 4-му благочинницькому окрузі Ставропольської губернії. З 28 серпня 1903 року – священик Михайло-Архангельської церкви села Олександрівське Ставропольської губернії, одночасно обіймав посади законовчителя міністерських училищ, члена і діловода Олександрівського відділення Ставропольської єпархіальної училищної ради.
19 квітня 1904 року знову переведений у Кубанську область священиком у Троїцьку церкву в станиці Должанській, служив там за самовчителем місцевого міністерського училища для іногородніх, завідувачем і закономірним учителем чоловічої та жіночої церковних шкіл (до 1909). З 1906 року обіймав посаду духовного слідчого в 5-му благочинницькому окрузі Кубанської області. У 1911-1913 роках був депутатом від білого духовенства на окружних і єпархіальних з’їздах. 30 травня 1913 року переведений священиком у Вознесенську церкву в станиці Пашковській. Служив там на посадах завідувача церковної школи (до 1914), законовчителя 3-го 2-класного чоловічого та однокласного жіночого училищ. Одночасно був дільничним піклувальником Катеринодарського комітету піклування про народну тверезість і членом ревізійного комітету Катеринодарського єпархіального жіночого училища. Нагороджений медаллю Червоного Хреста в пам’ять участі в діяльності Російського товариства Червоного Хреста під час російсько-японської війни 1904-1905 рр.
Із січня 1921 року у зв’язку з арештом голови правління єпархіального свічкового заводу виконував обов’язки члена правління, у липні Кубанський єпископ Сергій (Лавров) офіційно доручив йому управління заводом. 15 вересня викликаний до Кубано-Чорноморської ЧК і заарештований за обвинуваченням у листуванні з репресованими священнослужителями і в “контрреволюційній агітації”. Винним себе не визнав, але не приховував, що в проповідях засуджував доноси на тих, хто ховає хліб або не виконує продподатку. 22 вересня помічник уповноваженого з питань духовенства Кубано-Чорноморської ЧК склав висновок, у якому запропонував вислати отця Григорія до Архангельської губернії, оскільки “перебування його в межах Кубано-Чорноморської області не є допустимим в інтересах будівництва Радвлади на Кубані”. 23 вересня засуджений Колегією Кубано-Чорноморської ЧК до розстрілу як “ворог трудового народу”. Страчений 28 вересня 1921 року разом зі священиками священномучениками Андрієм Ковальовим, Григорієм Конокотіним та Іоанном Яковлєвим. Ім’я священномученика Григорія (Троїцького) занесено до Собору новомучеників і сповідників Рeських визначенням Священного Синоду від 26 грудня 2003 року.

Знайшли помилку