Місяця грудня на 22-й день

Протоієрей Димитрій Кіранов народився 1879 року в Таврійській губернії в сім’ї священика.
Дмитро закінчив Таврійську Духовну Семінарію, після навчання 4 роки прослужив псаломщиком, і в 1904 був висвячений у ієрея. Служити він став у селі Іванівка Мелітопольського повіту Таврійської губернії в Іоанно-Богословській церкві. Потім був переведений в інший храм, Вознесенський, а з 1913 служив в Іоанно-Златоустівському соборі міста Ялти. Скрізь отець Димитрій поєднував священиче служіння з викладанням у церковно-парафіяльних школах. Він був не тільки дуже активним пастирем, але й обдарованим проповідником, на його проповіді до храму завжди збиралося багато людей.
У Ялті отець Димитрій зустрів революційні події. 1923 року у супроводі агента ГПУ до міста прибули оновленці: протоієрей Сергій Баженов та обновленський «архієпископ» Олександр Введенський. Вони вимагали, щоб їм було віддано собор Олександра Невського, а разі відмови загрожували карою всьому міському духовенству. Настоятель рішуче відмовився передавати храм. Його та ще п’ятьох священиків тут же забрали до ГПУ, серед них був і отець Димитрій Кіранов, якого під час арешту звинуватили в поминанні Патріарха за богослужінням і в посиланні йому вітання у зв’язку зі вступом до керівництва Церквою. Усіх заарештованих відправили до Сімферопольської в’язниці. Після допитів священикам було наказано залишити межі Криму та Катеринославської губернії терміном на рік.
Через рік отець Димитрій був зведений у сан протоієрея і повернувся до служіння в соборі Іоанна Златоуста у Ялті. Влада постійно утискала священика, намагаючись змусити його відмовитися від ревного служіння Церкві. У 1929 році був заарештований і відправлений на заслання єдиний син отця Димитрія Лев Кіранов, якому було 19 років. А самого отця Димитрія штрафували на суму 2 тисячі рублів. 1930 року священика засудили до 5 місяців примусових робіт; того ж року він був оштрафований міліцією за «допущення до богослужіння стороннього собору ялтинського священика».
Влада спробувала закрити каплицю святителя Миколая, що належить собору, оволодіти її майном і потім ліквідувати, але отець Димитрій закрив каплицю. Коли більшовики побачили, що каплиця замкнена, і увійти до неї ніяк не можна, вони винесли ухвалу, що батько Димитрій повинен сплатити 1113 рублів — суму, в яку було оцінено оздоблення каплиці. Парафіяни отця Димитрія швидко зібрали потрібну суму, але влада не заспокоїлася і незабаром священика заарештували співробітники ОГПУ за звинуваченням в антирадянській агітації. Також його звинуватили у «незаконному збиранні грошей серед віруючих». Засудили отця Димитрія до 3 років заслання до Казахстану.
З заслання священик повернувся в 1935 році, і хоча був дуже хворий, він знову продовжив своє служіння. Будучи настоятелем Олександро-Невського собору в Ялті, протоієрей Димитрій Кіранов створив фонд матеріальної допомоги заарештованим церковнослужителям, членам громади та їхнім родичам.
Незабаром його знову заарештували. Це був 1937, коли арешти відбувалися в масовому порядку. Настоятеля Олександро-Невського собору звинуватили як «керівника контрреволюційного угрупування церковників». Особливою статтею звинувачення було «надання допомоги ув’язненим церковникам». Священномученика засудили до розстрілу із конфіскацією майна. Протоієрей Димитрій Кіранов було розстріляно у Сімферопольській в’язниці 4 січня 1938 року.