Священномученик Борис Назаров

Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Борис народився 1884 року в Москві в сім’ї нотаріуса Миколи Назарова. У 1902 році Борис закінчив 3-тю Московську гімназію і два роки навчався на математичному факультеті Московського університету. Обравши шлях служіння Церкві, 1907 року він склав іспити з богословських предметів за курс Московської Духовної академії, 1908 року його висвятили на священика до Знам’янського храму в селі Іллінське Коломенського повіту Московської губернії.
У 1910 році його призначили до Преображенського храму в село Крюково, а в 1924 році – до Успенського храму в село Картіно Рузського повіту. У 1928 році отець Борис був нагороджений наперсним хрестом. У 1931 році його призначили служити в Микільський храм у село Протасьєво Верейського району і того ж року звели в сан протоієрея[1].
Отець Борис був заарештований у період найзапекліших гонінь на Церкву в тридцятих роках – 25 січня 1938 року і ув’язнений у в’язницю в місті Можайську. Як свідок проти нього виступив священик, який працював інформатором у НКВС, Віктор Озеров, який наступного дня після арешту отця Бориса дав слідству всі необхідні свідчення, підтвердивши в них те, про що він доносив НКВС раніше. Протоієрея Бориса допитали наступного дня після арешту, і слідчий заявив йому:
– Ви заарештовані за контрреволюційну діяльність, вимагаємо дати правдиві свідчення про вашу контрреволюційну діяльність.
– За що я заарештований, не знаю. Ніякої контрреволюційної діяльності я не вів, – відповів священик.
– Слідством встановлено, що ви вели контрреволюційну агітацію, закликаючи колгоспників на боротьбу з радянською владою. Чи підтверджуєте ви це?
– Не підтверджую. Докорінно заперечую.
28 січня слідство було закінчено, і 2 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Бориса до розстрілу. Протоієрея Бориса Назарова було розстріляно 17 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.