Священномученик Андрій Зимін, протоієрей

Місяця січня на 5-й день

Протоієрей Андрій Симеонович Зимін народився 14 серпня 1872 року в сім’ї забайкальського козака. Після закінчення повного курсу Благовіщенської духовної семінарії його висвятили у вересні 1894 року на диякона і священника для служіння в кафедральному соборі міста Благовєщенська, де також призначили катехизатором і законоучителем церковно-парафіяльної школи при соборі. Із завзяттям ставився до проповіді та проведення бесід із парафіянами.

У зв’язку з утворенням Владивостоцької єпархії він був 1900 року переведений на місце настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці села Чернігівка. Тут, як і в Благовєщенську, отець Андрій Зимін старанно взявся за розвиток народної освіти. Регулярно публікував проповіді та повчання в єпархіальному журналі. За роки його настоятельства під його керівництвом у селі було зведено двоповерхову кам’яну будівлю під чотирикласне училище й одноповерхову цегляну будівлю для однокласної міністерської школи.

У 1901 році призначений благочинним у Чернігівській волості. За перші десять років служіння кількість церков благочиння збільшилася вдвічі. Його стараннями при кількох храмах було відкрито Братства тверезості. Отець Андрій приділяв велику увагу вихованню та освіті дітей, навчанню людей основ православного віровчення, збереженню традицій у звершенні богослужінь, був активним учасником єпархіальних з’їздів.

У 1918-1922 рр. у Примор’ї діяли партизанські загони більшовиків, які в червні 1919 року пограбували жителів Чернігівки, повівши із собою в тайгу настоятеля храму як заручника. Протримавши отця Андрія в полоні приблизно місяць, після принижень і образ відпустили додому в липні того ж року. Але через кілька місяців, напередодні свята Хрещення Господнього, в ніч на 18 січня 1920 року, до будинку священнослужителя увірвалися озброєні люди, які почали жорстоко катувати його і членів його сім’ї, після чого застрелили дружину, тещу і дочок священника, а його самого повалили на підлогу, поклали на його груди двері і, ставши на них, розчавили отця Андрія своєю вагою.

Отець Андрій, за свідченням його родича, священника Іоанна Конопльова, незадовго до загибелі бачив сон, у якому йому було показано його майбутню страдницьку кончину. Описавши побачене в листі, він передав його отцю Іоанну з дозволом розкрити конверт після смерті.

Тіла убієнних — настоятеля отця Андрія і членів його сім’ї: дружини Лідії, тещі Домніки, чотирьох доньок — поховали за церковним чином у спільній могилі поруч із храмом у Чернігівці. Точне місце поховання сьогодні втрачено, але парафіяни встановили поруч із церквою, де він був настоятелем, меморіальний хрест, до якого приїжджають паломники.