Мучениця Агафія

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 5-й день

Цю мученицю шанують у нашому простому народі як заступницю від шкоди вогняної. Вона жила в Сицилії за безбожного гонителя християн Декія і походила від знатних батьків, які виховали її в істинному благочесті. Настало гоніння Декія. Св. Агафія стала готуватися до мученицької кончини. Правитель області Квінтіан, захоплений красою юної християнки, вирішив відвернути її від християнської віри і з цією метою помістив її в дім однієї язичниці-вдови, яка вела безпутне життя. Однак життя в язичницькому домі, серед веселощів і розкоші, не привернуло до себе св. Агафію. Не допомогли також і вмовляння язичницької вдови. Бачачи це, правитель задумав вдатися до більш рішучих заходів. Він став допитувати Агафію, чому вона не кланяється ідолам. Свята відповідала:

– Ваші ідоли не боги, а байдужі чурбани, і самі ви раби цих чурбанів.

Роздратований Квінтіан піддав св. Агафію жорстоким мукам і потім ув’язнив. Бачачи, однак, її непохитність, він велів рвати кліщами її груди.

– Бездушний мучителю! – вигукнула Агафія. – Ти не соромишся відрізати в жінки соски, якими ти сам харчувався у своєї матері…

Коли потім Агафію кинули до в’язниці, то їй з’явився апостол Петро і зцілив її рани. Надзвичайне світло при цьому осяяло темницю; воїни, перелякані цим, розбіглися. Свята Агафія, однак, цим не скористалася, покірно чекаючи мученицького вінця.

На п’ятий день її покликали знову до мучителя. Коли ж вона знову сповідувала Христа, то мучитель звелів насипати на землі гарячого вугілля й розпечених черепиць і потім на їхню купу кинути нагу Агафію. Раптом пролунали удари землетрусу. Переляканий цим, а також обуренням громадян, правитель відправив Агафію знову до в’язниці, де свята і померла, полум’яно помолившись Богові і подякувавши Йому за ту силу і терпіння, з якою вона переносила муки.

На її гробниці згодом було побудовано церкву стараннями її шанувальників-християн.

Гнів Божий скоро вразив нечестивого мучителя Квінтіана. Коли він вирушив на батьківщину св. Агафії, до міста Палермо, щоб узяти собі її майно, то під час однієї переправи він упав у воду і потонув. Одного разу на о. Сицилії почалося виверження вулкана Етни. Жителі острова взяли одяг із гробниці св. Агафії і тримали його проти вогню; виверження припинилося. Це і послужило підставою для віри в допомогу св. Агафії проти лиха від вогню.

Життя цієї мучениці навчає нас терпляче переносити всі страждання і негаразди життя, не падати духом, не сумувати, а сподіватися на допомогу Божу; вона вчить нас вірити, що страждання посилаються Богом для нашого ж спасіння.

Тропарі, кондаки, молитви та величання